Все таємне стає рано чи пізно явним, тому не варто тягнути з тим, аби сказати правду, щоб потім не виникло ситуації, що склалася у нашій сім’ї.
Мій чоловік чомусь завжди хотів зробити тест на спорідненість всіх своїх родичів, щоб мати наочне підтвердження «цілісності» (як він говорив) родоводу сім’ї. Напевно, він підсвідомо відчував, що чимось відрізняється від двох своїх сестер, хоча моя свекруха ніколи не робила різницю між дітьми. Та й не знаю я, якщо чесно, більш люблячої і доброї мами.
Коли він знову заговорив про тест, ми були в гостях у його батьків. Я помітила легку тінь, що пробігла по обличчю батька чоловіка.
Свекор швидко перевів розмову в інше русло, і запропонував чоловікові поглянути на його новий телескоп, який подарував друг дитинства, що повернувся з плавання.
Чоловіки пішли, а свекруха змовницьким тоном почала переконувати мене відмовити чоловіка від тієї ідеї. Я здивувалася такій наполегливості, і тоді вона, розуміючи, що треба чимось аргументувати своє прохання, відкрила мені їхню сімейну таємницю. Мій чоловік був не рідною дитиною. Його узяли в сім’ю уже після появи донечок, але знають про це лиш двоє – вона і її чоловік. Для найближчих родичів і для всього світу він – рідна дитина.
Я зрозуміла, що мене втягують у дуже неоднозначну історію, і все одно відмовилася в чомусь умовляти чоловіка. Тоді свекруха попросила мене бути «посередницею» і якось підвести чоловіка до того, що він виріс усиновленою дитиною. Я не уявляла, як зможу це зробити, і чесно сказала про це свекрусі.
За місяць після розмови чоловік мав результати на руках. Його реакція була очікуваною – обурення, не розуміння. Він ішов до батьків схожим на вулкан, аж пашів від незадоволення.
Тоді я все ж вирішила втрутитись. Зачинила перед ним вхідні двері і вперше в житті підняла голос на свого чоловіка. Просто, у тому стані спокійних слів він би не почув. Я розповіла йому про розмову зі свекрухою, розповіла, як вона просила, аби він ніколи того не дізнався. Сказала, що те що він не з’явився від любові його батьків, аж ніяк не вплинуло на ставлення до нього. Попросила згадати дитинство – відчував щось? Юність. Робили між ними трьома різницю?
Чоловік замкнувся в кімнаті і не виходив до пізнього вечора. Я чула, як він ходив туди-сюди міряючи її кроками. Потім вийшов до мене і попросив більше ніколи не згадувати про те, що того дня відбулось. Він дізнався правду, йому стало легше, є багато запитань до батьків, але він ніколи не поставить їх. З поваги до їхнього вчинку. З вдячності за те, що мав і має.
Свекрусі я нічого не розповіла і не скажу. У відносинах сім’ї нічого не змінилось, ми й досі дружні і тема тестів більше не піднімалась.
Але от що цікаво – після останнього обстеження стало зрозуміло, що я ніколи не буду мамою. Ми вирішили стати батьками для дитинки з будинку маляти.
Доля?
Головна картинка – intermarium.news.
