fbpx
Історії з життя
Залишилася я вдовою дуже рано – доньці було лише п’ять років. Все своє життя я присвятила тому, щоб поставити її на ноги, дати хорошу освіту і забезпечити всім необхідним, тому працювала на двох роботах без вихідних і відпусток

Не було часу не те, що на особисте життя, навіть подругу не знайшла за ці роки. Так і пройшла моя молодість, я навіть не встигла озирнутися, як в дзеркало на мене дивилася вже не безтурботна дівчинка, а жінка похилого віку.

Донька, подорослішавши, пішла на вільні хліби і навіть заміж встигла вийти, а я залишилася зовсім одна без змісту в житті. Єдиною моєю втіхою в той момент став собачка, якого мені подарувала донька на 51 День Народження. З нею я тепер проводила весь вільний час в парку зі своїми думками про подальше життя.

В одну з таких прогулянок до мене підійшов статний чоловік з посмішкою на обличчі і простягнув морозиво. Я від несподіванки навіть злякалася спочатку. Такого давно не було, так що там, ніколи не було, щоб незнайомець пригощав просто так. Ми розговорилися, і він зізнався, що давно за мною спостерігає в парку, адже в цей час завжди там займається спортом.

Я вже давно забула, як це ходити на побачення, тому збиралася на перше, довше, ніж на своє весілля, напевно. Дуже складно через майже 30 років усвідомити, що ще не все втрачено і що я можу подобатися як жінка. Він мені шалено сподобався, скоріше, можна сказати, що я закохалася як дівчисько. Мені так давно не вистачало цієї уваги, опіки, та й просто гарного настрою щодня.

Наші зустрічі частішали, і ми вже перейшли з цукерково-букетного періоду на наступний рівень. Природним було моє бажання поділитися своїм жіночим щастям з донькою, але її реакція просто спустила мене з небес на землю. Виявляється, моя доня вважає мене вже старою жінкою, якій кохання вже не по зубах. Так у мене його особливо і не було, кохання цього! Я ж не встигла насолодитися стосунками з чоловіком, а потім не до цього було!

Тільки у мене з’явилася надія на другий шанс: можливість почати щасливе життя заново, як найрідніша мені людина висміює це. Читати, в’язати, дивитися мильні опери і няньчити майбутніх онуків – ось, на її думку, все, чим я повинна займатися в моєму-то віці, а не мріяти про кохання.

Вперше за довгий час ми посварилися. Я намагалася пояснити доньці, що я людина і теж хочу любові і турботи. А вона мені у відповідь сказала, що для цього мені подарувала собаку. Про що можна далі говорити?

Мені було так прикро. Я все життя присвятила своїй дівчинці і виходить, виростила з неї людину, яка думає лише про себе. Як пояснити їй, що у мене ще не все втрачено? Що і в 51 рік можна побудувати стосунки і бути щасливою?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook