Вирішивши привести до відповідності душу та тіло, замовив в інтернет-магазині штангу: олімпійський гриф та кілька млинців до неї по 20 кг. Напрочуд швидко, буквально через кілька хвилин менеджер магазину зателефонував і запитав бажаний час доставки.
Я жартома сказав:
— А зараз можна?
Виявилося, можна. Оформив. Зателефонував на охорону (у нас автоматичні ворота на в’їзді у двір) та попросив пропустити машину доставки.
За півгодини дзвінок у двері. Стоїть на порозі мила тендітна дівчинка на вигляд років 14-15. Я подумав, що це до сина і кажу:
— Костя ще в школі, буде години за дві.
Дівчина ж із посмішкою видала, що вона з крамниці. Зніяковівши, кажу зараз черевики одягну і спущусь, заберу “залізо”. А дівчина так само, з посмішкою, видає:
— Та я вже підняла.
І заносить у квартиру гриф та млинці. Причому несе усе легко і граціозно. Я таке тільки по телику й бачив. Грішним ділом, навіть, перевірив чи не пластмасові. Нормальне, звичайне залізо.
Розплатився, підписав, де треба і кажу, що я зараз на охорону зателефоную, щоб вашу машину випустили, а то у нас суворо.
Дівчина променисто посміхнулася і видала:
— Так не треба. Я своїм ходом – на метро.
Я ледь щелепу втримав.
Головна картинка – pexels.
