Занісши речі до квартири я нарешті видихнула, ну нарешті усі наші печалі минули. Я щиро вірила у те, що віднині фінансові негаразди відступлять і нам стане легше. Але свекруха ввечері покликала нас на серйозну розмову.
Ми з чоловіком одружилися два роки тому. Жили ми на орендованій квартирі. Поки ми обидва працювали, все було нормально. Грошей нам на все вистачало.
Не шикували, звичайно, але й не бідували. А потім з’явився наш синочок. Оскільки Сергій тепер працював один, то нам дуже не вистачало грошей.
Якщо заплатити за оренду квартири, то тоді дуже мало залишалося грошей на життя. А тут ще господиня квартири вирішила нам підняти плату.
Жити зі свекрухою я дуже не хотіла. Але ми просто не мали іншого виходу. Ми вирішили переїжджати жити до Ади Романівни. Вона жила одна у великій трикімнатній квартирі, тож місця там усім мало б вистачити.
Сергій був упевнений, що ми з нею нормально житимемо. Але нажаль. Він помилився. У перший же вечір Ада Романівна покликала нас на розмову. Вона говорила і поводилась дуже дивно і неочікувано.
Наприклад, вона заявила нам одразу, що харчуватимемося ми окремо. Ми маємо платити за половину квартири. Навіть побутову хімію ми маємо купувати собі окремо. Я взагалі не розумію: чому моя свекруха так чинить з нами. Вона працює і має дуже гарну зарплату. Вона, що не бачить, що нам не вистачає грошей?
Як ми можемо нормально жити утрьох на одну зарплату? Невже свекруха не розуміє, що вона обділяє насамперед свого онука.
Ні, вона, звичайно ж, купує йому іноді одяг, іграшки, фрукти, різні сири. Ада Романівна навіть погоджується посидіти з ним, коли мені треба кудись піти.
Все так, але я вважаю, що вона може, але не хоче нам більше допомагати. Я кілька разів натякала, але вона робить вигляд, що нічого не розуміє.
Як нагадати свекрусі, що вона, насамперед, мама. Я не прошу на постійній основі, а лиш зараз, поки дитина маленька. Не на кафе, чи ресторани – на найнеобхідніше.
Хіба ж так важко підсобити молодій сім’ї у скрутну хвилину?
16,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
