Витягли ми зятька з села, але він вже й забув, як в подертих шкарпетках стояв у мене посеред хати… Нічого, я тебе породила, я тебе й відспіваю!
Донька наша, то ще одна головна біль, бачте, бунтарка знайшлася, не подобалося їй в комфорті жити і достатку, а від неї вимагалося лиш одне – слухайся маму і тата і добре тобі буде…
Та де…
Ми доволі заможні люди, в чоловіка своя мережа продуктових магазинів. Колись починали з розкладки на вулиці і до такого доробитися – то вже чогось варте.
Ми вкладалися не лише в розширення, але й у власне життя – гарний будинок, машина, відпочинок… Для нашої донечки-одиначки не жаліли нічого.
Звичайно. Ми хотіли аби вона добре вчилася і продовжила нашу справу, економіст в родині ще нікому не завадив.
Але донька захотіла стати актрисою…
– Доню, ти в мене гарна дівчина, але ж що то за така робота? То ні прибутку, ні слави не буде.
– Я буду великою акторкою, ще будете в черзі за моїм автографом стояти!, – вперлася донька.
Я реалістка і мої прогнози збуваються, тому ніякої великої акторки з доньки не вийшло.
А вийшло казна-що і ще й в подолку принесла не знати від кого…
Ми з чоловіком подумали, що треба ж дитині батька і його вибір впав на молодого співробітника.
Ми Алісі показали хлопця і вона аж загорілася, що такі їй подобаються.
От справу й вирішили.
Чоловік переговорив з цим Русланом, все пояснив: які вигоди, які умови, той і згодився.
Звичайно, що не буде наша донька за водія виходити, то ми влаштували його менеджером відділу доставки, квартиру ми давно купили, але вирішили, що подаруємо на весілля.
Пригадую, що привела його міряти костюм, то він роззувся, а шкарпетки з діркою на пальці… Я тільки зітхнула… На що маю йти заради доньки…
А він і слова не говорив проти, лиш очима кліпав та мовчав.
Весілля було чудове – купа гостей, подарунки і все заздалегідь мною придумано!
Чоловік йому ще й гроші дав на викуп нареченої, я йому промову весільну написала і ще й слідкувала аби зайвого не випив…
Подарували ми їм квартиру і сказали, що як буде онук, то й машина за нами.
Ми ж знали, що онук вже буде, тому Руслан аж засвітився від щастя.
Все, ми зі свого боку зробили для доньки все, що могли. Тепер вже справа йшла за ними, як вони себе поведуть, а, головне, чи оцінить Руслан наші старання і відповість так само вдячністю.
Наче перший рік донька нічого не казала, вона якось притихла з появою малюка і я була тому дуже рада
Руслан старанно вчився і чоловік був ним задоволений.
Аж тут «несподіванка» – завів Руслан собі секретарку і закохався в неї без тями. А виявилося все дуже банально – замовив квіти їй, а принесли Алісі з підписом «Коханій Інні від Руслана».
Донька прибігла вся в сльозах з тими квітами, він в усьому зізнався і сказав, що хоче розлучення, а я була просто вражена.
Людині піднесли все на блюдечку, а він подумав, що сам все це заслужив?
– Руслане, – кажу я йому, – Квартира куплена ще до тебе і є майном доньки, машина оформлена теж на неї, ти при грошах, бо мій чоловік тобі постійно дає премії і працюєш ти при цій посаді лише тому, що погодився одружитися на Алісі. Ти просто попався під руку, а не зробив нам послугу. Тому дуже скоро ти будеш жити зі своєю Інною в її гуртожитку та їсти смажену картоплю.
Зятьок пробував грати з себе героя, але я вже одну актрису маю і прогнози мої справдилися.
Єдине, що донька до нього прив’язалася, але все проходить і це теж пройде. Як так вже впреться, то знайдемо їй ще одного чоловіка. Цього разу треба буде підписати контракт і все це продумати та узгодити.
А що робити, коли донька отака безталанна?
Фото Ярослава Романюка.
