fbpx
Історії з життя
– Заздриш, заздриш моєму щастю, мамо! – шипіла донька, – Чого ти вмішуєшся, на що сподіваєшся. Я доросла людина і це моя справа, як розпоряджатись своїм власним майном. Я нарешті щастя маю, а ти зі своїми квартирними питаннями усе псуєш

Мої сили закінчилися, як і слова. Не можу переконати дочку не продавати свою квартиру. Вона вийшла заміж вдруге. У нового чоловіка є доросла донька-старшокласниця, прописана у нього, але живе з матір’ю. У мене двоє онуків, хлопчаки-підлітки. Хороші хлопці, не зіпсовані. Я люблю, коли вони гостюють, а останнім часом все частіше у мене живуть. Тому, що їх мати задумала грандіозне злиття будинків.

Думаю, не без переконань чоловіка, вона придумала продати свою трикімнатну квартиру в спальному районі. А гроші вкласти в двокімнатну цього чоловіка. Вона в центрі, близько до роботи і школи. Задумали сучасне перепланування, зміну меблів, всього-всього. Якщо залишиться – оновити машину чоловіка.

А я вважаю, нехай вони і офіційно розписані, вона не матиме прав на цю супер-квартиру. Виходить, що свою вона дарує йому, я правильно міркую? Вона сміється, каже, що я не радію її щастю, а хочу розвести, раз думаю про розподіл майна. Так мені не до сміху, я про хлопців-онуків переживаю. Їм і зараз там некомфортно, не малі діти ж, свої звички. А тут в двокімнатній, та з чужою людиною.

Дочка ніколи не знала проблем з житлом, не жива на знімних. Не економила на всьому, виплачуючи іпотеку, як роблять майже всі молоді сім’ї. Все їй дісталося легко. На весілля першого шлюбу, з батьком хлопчиків, ми з чоловіком подарували їм однкімнатну, роками збирали, кредит брали. Потім бабуся, моя мама, залишила їй свою. Колишній зять дуже працьовитий був. Гроші у нього водилися, піднакопичив, продали квартири і купили більшу, щоб у кожного сина кімната була. При розлученні зять залишив все дітям.

А вона зараз в якійсь ейфорії, будує плани, витає в хмарах. Розумних порад не чує, тільки розповідає, як там буде добре в цій оновленій квартирі їм усім.

Я навіть зібралася до юриста на консультацію, зателефонувала йому. Вона випадково побачила у мене газету, де оголошення було обведено, і влаштувала мені сцену. Волала, щоб я не лізла в її особисте життя, не заважала щастю. Що якщо квартира буде зроблена спільними зусиллями, то у нового чоловіка навіть думок не з’являться, щоб її покинути, а вона буде себе там почувати повною господинею на всіх правах. Її не переконати. Я навіть змирилася – гаразд, хлопців без даху над головою не залишу не залишу, а вона, якщо хоче під старість залишитися на вулиці – це її вибір.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page