– Збирай речі і геть звідси! Матері твоєї більше немає, квартира моя! Очі мої щоб тебе не бачили! – з собою я встиг узяти лишень кілька речей. Не зчувся, як опинився геть один у холодному під’їзді
У нас була найщасливіша сім’я. Коли мені виповнилося шість років тата не стало, ми з мамою залишилися одні. Мама дуже змінилась, кули й поділась колишня жвавість і веселість. використовуючи матеріали
Працювала на заводі, брала додаткові зміни. Одній ростити сина їй було не легко. Незабаром вона познайомилася з дядьком Іваном, він теж працював на заводі, мама привела його до нас жити. Мені він велів називати його батьком і я охоче погодився, бо мені він відразу сподобався. Він ходив зі мною на каток грати в хокей і вечорами вдома ми грали в шашки. Все було добре доки дядько Іван не почав заглядати до чарки, тоді все змінилося …
Вони з мамою лаялися кожен день. Одного разу крізь сон я чув особливо гучну сварку.
На ранок матері я в квартирі вже не застав. Дядько Іван щось зпросонок бурмотів не розбірливе. Геть злякавшись побіг до сусідки.
— Пробач, сонечко! – мовила бабуся Маша, – я щойно дізналась. Нема в тебе більше мами.
Бабуся Маша схопила мене і міцно притиснула до себе. Вона плакала і повторювала: «Не плач, перестань … Мамочка тепер буде твоїм ангелом … стане оберігати тебе!»
Я не хотів нічого чути, а хотів щоб матуся підійшла до мене і погладила мене по голові, як раніше. Як? Як я тепер буду жити без мами? …
Бабуся Маша привела мене додому. Дядя Ваня спав в залі на дивані. Я тихенько пройшов до кімнати і ліг на ліжко, довго плакав і не помітив як заснув.
Вранці прокинувся я від того, що дядя Ваня зайшов в мою кімнату:
– Збирай речі і умотуй звідси! Матері твоїй більше немає, квартира моя! Очі мої щоб тебе не бачили!
Я взяв трохи одягу і вийшов з квартири. По щоках текли сльози, я не знав куди йти … і постукав бабусі Маші. Вона заспокоїла мене і сказала:
– Не плач … знайдеться на нього управа!
Бабуся Маша написала заяву на дядю Ваню, його посадили. Вона оформила опіку наді мною. Квартира за законом дісталася мені, але жив я з нею, а квартиру знімали квартиранти. Гроші зі здачі квартири вона відкладала і на повноліття віддала мені.
Зараз я одружений і у мене є син. Бабусю Машу ми забрали жити до себе. Вона для мене як рідна мати! Я їй щодня кажу спасибі. Якби не вона, я не знаю що було б зі мною
Текст редаговано – intermarium.news
Фото firestock.ru