fbpx
Історії з життя
Жінка різко засунула шухляду столу. Знову не дали побути на самоті. Вічно комусь щось від неї треба. Вона зайшла на кухню і побачила, що донька заляпана скатертину олією. – Віко, ну що ти за дитина? Чому не можна бути акуратною? Я і так, як білка в колесі, а ще прислугою за вами ходи!

“Я дуже люблю тебе, моя дівчинко” написала вона на клаптику паперу, згорнула його в трубочку і кинула у велику скляну банку.

Скоро та наповниться по вінця і можна буде закорковувати.

Як попередні 8. І брати нову.

– Мам, а можеш допомогти мені домалювати малюнок? – почулося з сусідньої кімнати

“Господи, тільки сіла..” – подумала жінка і знову відірвала шматочок паперу

“Я така щаслива, що ти у мене є!” Швидко прописала вона, згорнула і теж відправила в банку.

– Мааам, а що у нас на вечерю? Може зробиш запіканку?

– Віко, почекай, я зайнята!!! У нас ще макарони залишилися. Підігрій. Тільки акуратно.

Вона потерла виски і глибоко зітхнула.

Листок майже закінчився.

Її дев’ятирічна дочка чимось гриміла на кухні. Думати було неможливо.

– Мамо, тобі салат порізати? Котлету будеш чи сосиски зварити?

Жінка різко засунула шухляду столу. Знову не дали побути на самоті. Вічно комусь щось від неї треба.

Вона зайшла на кухню і побачила, що донька заляпана скатертину олією.

– Віко, ну що ти за дитина? Чому не можна бути акуратною? Я і так, як білка в колесі, а ще прислугою за вами ходи!

Дівчинка, яка тільки що весело бурмотіла під ніс якусь пісеньку, знітилася і насупилась.

– Я випадково… Я …

– У тебе все випадково! – перебила її мама. Плями, безлад, двійки! Суцільні випадковості!!! Що ти губи надула? Я що не маю рації?

– Маєш. Ледь чутно промовила донька.

Взяла свою тарілку і пішла до себе.

Їсти перехотілося.

Навіть запіканку. Яку дівчинка квапливо робила мамі, щоб здивувати її і порадувати. Так швидко, що прикро розлила олію, наспіх змащуючи форму.

“Ти наше маленьке сонечко і така розумничка!” – продовжила жінка писати на клаптиках паперу, повернувшись за стіл.

Коли-небудь вона подарує донці всі ці банки зі словами, що хотіла би їй сказати. Хотіла б, але завжди щось заважає. Ось як зараз.

А поки хай стоять. Ще не час…

І жінка відірвала наступний паперовий клаптик.

“Дитина потребує вашої любові найбільше саме тоді, коли вона найменше на неї заслуговує”

Фото – master1305. freepik

Автор: Вероніка Лiсечко.

You cannot copy content of this page
facebook