Степана в селі всі поважали. Чоловік до чарки не прикладається, працьовитий, добрий. Про що не попроси, завжди всім прийде на допомогу. А за Валю говорили, що нікому нічого доброго не зробить. Всі в селі Валю засуджували і шкодували бідолашного Степана. Говорили, що чоловіка вона зовсім заїла, вичитує його і день і ніч, що він удома нічого не робить. А вони, сусіди, знають: хороший він чоловік, всім і завжди допоможе. Одна Валя ходить незадоволена і з сусідами вітається крізь зуби.
– Але ж раніше вона така була, – говорила Маша, слабо намагаючись захистити свою подругу.
У розпал бурхливих обговорень в магазин прийшла Степанида Микитівна. І поки вона купувала продукти, наслухалася, як обговорюють і засуджують Валентину. І як кожен висловив свою думку про її поведінку щодо чоловіка. А деякі навіть зловтішалися і говорили, що і добре, що розбіглися.
– Степан чоловік хороший, і жінку собі кращу знайде, добрішу. А то бач яка, тільки прийде Степан до сусідів допомагати, а ця відразу біжить за ним, що мовляв, своїх справ вдома повно.
Степанида Микитівна завжди була на боці Валі. За свої 80 років вона багато в житті побачила. Її чоловік, теж був доброю людиною. Тільки для чужих. А вдома всі справи були на Степаниді. Але найгірше було, що сусіди за допомогу пляшкою розплачувалися. Так чоловік і збився з дороги. І вона на собі відчула цю “доброту”. Не витримала Стефанида Микитівна і вирішила осадити їх всіх:
– Ось ви за Вальку говорите, що погана вона, що Степану не дає у вас попрацювати, а ви спробуйте таке господарство одній тягнути. Худобу треба годувати, на городі попрацювати, дрова наколоти, та й багато справ в домі. А Степана ніколи немає. Йому відмовити незручно, а ви все лізете до нього з проханнями, безсовісно. Поки він вам допомагає, всі справи Валька одна робить. І чим ви йому платите? Отож бо – нічим! Тому що він не п’є, а грошей вам по-сусідськи давати незручно. А що ж ви Вальці не допомагаєте? Звикли, що тільки вам треба допомагати. І, що толку від чоловіка, коли його вдома ніколи не буває? Мало того, що по дому не допомагає, так за ним ще доглядати потрібно. Ви і зруйнували його сім’ю, відплатили йому за його добро. А зараз стоїте і засуджуєте її. Радієте чужій біді, щоб на вас ще більше працював. Совісті у вас немає!
Висказавши їм все, Степанида Микитівна гордо вийшла з магазину. Їй було шкода Валю. Жінка вона хороша, працьовита. Тільки втомилася дуже. І на сусідів гнівається, що жити їй не дають зі своїми проханнями. Тому й не хоче вона з ними бесіди вести. А Степана вона багато разів просила, і по хорошому, і по поганому, щоб в першу чергу свої справи робив, а вже потім сусідам допомагав. Але Степан не хотів відмовляти – він для всіх хотів бути добрим. Тільки не для своєї сім’ї, а за її рахунок.
Народ, який тільки що бурхливо обговорював Валю, вщух і задумався. Настала тиша. І тільки тітка Наталя знайшла, що сказати, чим перервала тишу:
– І справді, Степан – як немов без’язикий, нікому відмовити не може. Їй, Богу, безхарактерний якийсь.
І натовп почав бурхливо обговорювати слабохарактерність Степана. До кінця обговорення вже засуджували Степана і шкодували Валю, що їй так не пощастило з чоловіком.
Валя Степана потім все-таки пробачила і він повернувся додому. Степан так і не навчився говорити “ні”, але тепер він всіх відсилає до своєї дружини. Тепер, якщо сусідам потрібна допомога, вони запитують у Валі, чи можна Степаном “покористуватися”. А Степан вирішив, що хай вже краще його вважають підкаблучником, ніж зруйнується його сім’я.
Фото ілюстративне.
