Я одружений вже майже десять років. Можу сказати, що я щасливий і задоволений своїм життям. Знаю, що багато хто не зрозуміє мене, але я ніколи не хотів мати дітей. Правда! Ніколи не уявляв, як буду батьком, не хотів сина. Я не бачу себе в цій ролі. І якщо чесно, то не знаю, навіщо взагалі потрібні діти. Мене і так все влаштовує в житті. Навіщо мені піклуватися про когось або бути відповідальним за інших? Я хочу жити в своє задоволення, а діти відбирають цю можливість. З ними неможливо насолоджуватися життям.
Коли я одружився на своїй коханій, то вона прекрасно знала про мої погляди на дітей. Тоді, вона запевняла мене, що згодна на мої умови. Що їй досить для щастя мене, і вона ніколи не змінить свою точку зору. Я й подумати не міг, що мене чекає велике розчарування від цієї жінки і ще більші негаразди! Адже я й не уявляв, що мені доведеться стати батьком проти своєї волі!
Так ось, через майже десять років нашого прекрасного, на мій погляд, сімейного життя, моя дружина почала говорити про дітей. Уявіть! Вона раптом відчула, що їй не вистачає маленької дитини. Річ у тім, материнський інстинкт прокинувся! Чесно, я був не в захваті від таких мрій! Які діти? Навіщо? З чого раптом таке бажання до розмноження? Я не міг зрозуміти, чому моя дружина, раптом, захотіла стати матір’ю? Може вік, не знаю!
Я як міг, намагався відрадити її від цієї ідеї. Пояснив ще раз, що я не збираюся мати дитину, що мені не цікаве батьківство. Адже ми ж обговорювали це задовго до весілля. І тоді, вона була абсолютно не проти того, що ми добровільно бездітна пара. Вона говорила мені, що і сама не хоче мати дитину. Мовляв, втратиш фігуру, життя перетвориться на слугування іншим. Загалом, дружина мене підтримувала в моїх поглядах повністю. А тепер, її як підмінили. І де вона набралася цього прагнення до материнства? Може, напоумив хто?
Коротше кажучи, мені начебто вдалося заспокоїти дружину в її прагненнях. Здавалося, що все встало на свої місця. Ніяких розмов про материнство більше не було. Життя стало колишнім. Але не тут то було. Через буквально місяць після цих подій, мене чекав великий сюрприз. Дуже неприємний! Моя дружина заявила, що при надії! Уявіть собі! Я думав, що посивію в той момент! Як так? Я ж не міг?
Як виявилося, вона ж мене підманула. Тоді, я не зміг переконати її остаточно. Дружина зробила вигляд, що забула про дітей. Тепер вона щаслива, а я потрапив по повній. Дружина сказала, що не передумає, і я буду батьком. Уявіть, яка підстава!
Як вона могла так вчинити зі мною? Навіщо? Чому я тепер повинен бути відповідальним за дитину, яку ніколи не хотів? І що тепер робити з усім цим щастям? Як вирішувати ситуацію?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
