У мене другий шлюб. Є старша дочка від попереднього чоловіка Світлана, але вона не змогла з нами жити. Підозрюю, що причина не мій другий шлюб, а в тому, що донька дуже прив’язана до свого батька. Вона довго не могла змиритися, що я покохала іншого чоловіка.
Світла всім своїм виглядом показувала наскільки не задоволена тим, що я з’їхалася з новим чоловіком. Вона влаштовувала казна-що, йшла з дому, а потім вирішила жити з батьком і переїхала. Її не зупинило навіть те, що у нас була велика чудова квартира, а батько жив у старенькій хрущовці на околиці.
Поступово наші стосунки налагодилися, і вона вже розмовляла зі мною як колись. Закінчила інститут, знайшла гарну роботу, почала зустрічатися з молодим чоловіком і стала жити самостійно.
Нещодавно вони повідомили, що планують розписатись. Хлопець з іншого міста, закінчує університет, працює, щоб винаймати квартиру. Звичайно, на весілля грошей у них немає. Її тато їм точно не допоможе.
Але я знаю, що моя дочка дуже хоче весілля і буде рада навіть скромній урочистості. Я вирішила допомогти їм. Взяла гроші з тих, що ми відкладали про всяк випадок. Потім ми найняли фотографа, вибрали весільну сукню, замовили банкет у кафе на 30 людей.
Мій теперішній чоловік навідріз відмовився навіть говорити про те, що ми повинні хоч щось подарувати на саме торжество. Він досі не спілкується зі Світланою хоч вона вибачалась за свою дитячу поведінку. На весілля йти не хоче принципово, бо то не його родина і не його справа узагалі.
А я от думаю: а як онуки підуть? Невже і з ними не захоче бачитись і спілкуватись. Так у нас є спільна доня, але це ж не означає що повинна забути Світланку. Розгубилась. Як бути?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
