Зі своїм чоловіком ми лиш три роки разом. Я друга його дружина, з першою він десять років прожив і вони розбіглись. Його родина мене приймати не поспішала, а я й не нав’язувалась. Проте події останнього місяця перевернули усе із ніг на голову і я тепер не знаю, як же далі бути.
Скажу, що зі свекрухою ми спілкувались, але то було швидше для годиться. Перекидались двома слова час від часу без особливого тепла з обох сторін. Вона навіть ім’я моє плутала з ім’ям першої дружини свого сина, самі розумієте ні про які щирі відносини тут і мови не йде.
А то якось мені зателефонувала свекруха, ми поговорили, а потім вона сказала, що її дочка скоро їде у відрядження на цілий місяць. Сказано це було особливо сумно. А потім свекруха додала:
– Нема кого буде і в магазин попросити сходити. Хто піклуватиметься про літню людину? Доведеться якось самій з сімнадцятого поверху вниз і знову на гору. Хоча б раз на тиждень спробую.
Складного тут немає. Я навіть здивувалася, чому вона прямо не попросила мене допомогти. Вирішила, що свекруха посоромилася і запропонувала сходити для неї за покупками.
– Та мені так незручно тебе обтяжувати! Адже тобі до мене їхати транспортом. Але якщо ти не проти допомогти, то я лиш рада, можеш приїжджати.
Якось дуже швидко вона погодилася. Чи не правда? Наче тільки й чекала моєї пропозиції.
Весь наступний місяць я кілька разів на тиждень їздила до свекрухи та купувала для неї овочі, фрукти та інші продукти, які не купиш надовго. Мені було нескладно, і свекруха була дуже вдячна та рада мені. Ми навіть більш тепло спілкуватись почали. Вона ім’я моє жодного разу не сплутала навіть.
Через місяць сестра чоловіка повернулася з відрядження. Того ж дня ввечері мені зателефонувала свекруха. Проте, говорила зі мною не мама чоловіка. а його сестра. Навіть не привітавшись вона відразу спитала чому сьогодні я не приїхала до її мами?
Я навіть оніміла від несподіванки.
– У чому справа? Я їздила та допомагала, поки ти у відрядженні була. Тепер ти вдома. Навіщо мені їхати через пів міста?
– Ось, значить, ти яка. Моя мама сиділа і чекала на тебе цілий день, але зателефонувати посоромилася. У мене робота, і я пізно повертаюся додому. Ти ж все одно сьогодні вдома! Могла б і приїхати. Звісно, всі звикли, що є я! Але ж вона така ж рідна мати твого чоловіка, як моя! Потім не дивуйтеся, якщо мати перепише свою квартиру на мене!
Наговоривши купу неприємного, вона кинула слухавку.
До чого тут квартира? Адже я просто допомагала, без будь-яких корисливих міркувань! Вирішила допомогти свекрусі від щирого серця. Тепер з’ясовується, що це стало моїм обов’язком. Коли це я стала їм щось винна?
Додам, що сестра чоловіка живе з матір’ю в одному під’їзді, але на різних поверхах. Що складного після роботи купити продуктів та занести матері? Їй не треба нікуди спеціально їхати, на відміну від мене. Мені ж доводилося діставатися майже дві години в один бік.
Коли ж я розповіла про все чоловіку, він несподівано став на бік своєї сестри. За його словами я просто повинна була зателефонувати його мамі і спитати, що тій потрібно:
— Ти цілий день удома була, що важко було змотатись до людини старої?
Я й оніміла. Що за закиди, замість того, аби подякувати за те, що ямісяць їздила через усе місто у різну погоду, при тому. що вимикали світло і часто доводилось іти пішки, я раптом уже зобов’язана це робити.
Зателефонувала до сестри чоловіка і сказала. що на мене вони можуть розраховувати у крайньому випадку, чоловіка попередила, що його мама – його справа, а не моя. Хоче аби його мама мала продукти, хай сам їде, купує і на сімнадцятий поверх торби пре без ліфта. Я не наймалась.
Моя мама голосить. що так не можна і якщо я хочу прожити в мирі з чоловіком, то повинна чимось поступатись. Але поясніть мені, чому я повинна вислуховувати претензії і відколи підйом важезних сумок з продуктами раптом став обов’язком дружини?
У свекрухи є двоє дітей, які до мене питання.
Хіба не так?
01,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
