Декілька років тому старший син привів знайомитись зі своєю нареченою, ми зраділи, прийняли її як рідну дочку. Не помилилися, коли подумали з чоловіком, що вона чарівна та мила. Весілля зіграли пишне, молодим віддали нашу квартиру а самі у село переїхали стали жити в будинку, який раніше як дачу використовували.
Після року щасливого спільного життя, діти повідомили нам, що чекають на поповнення. Нашій з чоловіком радості не було межі, ми станемо дідусем та бабусею!
Коли з’явився наш Макар, ми багато часу з ним проводили. Хотілося надолужити втрачений час із власними дітьми у цьому віці, прожити це дитинство знову. Ми з дідом балували єдиного онука, а його дитячий запах нам був солодший за своїх дітей.
У нас прямо друга молодість почалась. Це прекрасно коли є онуки.
Але вчора невістка зателефонувала і крижаним голосом повідомила:
— Зінаїда Дем’янівна, я забираю Макара, і ми їдемо за кордон до моєї сестри. У вас скоро нова невістка з’явиться, виявилось у вашого сина вже давно є інша жінка.
Я й у маренні уявити не могла, що ми більше не зможемо бачити нашого онука! І як мій син, моя дитина міг так вчинити? Я набрала номер сина, але він був недоступний. Коли він нарешті увімкнув телефон, я почула його слова, мені стало зле:
— Ти про Макара більше дбаєш ніж про мене. По скайпу будете зв’язуватись. Та й у Світлани моєї є двоє дівчаток, буде тобі кого бавити, швидко про все забудеш.
Не стрималась. Наговорила сину багато чого. Чоловік як почув усе те одразу сину сказав, аби збирав речі і йшов з нашої квартири до свого нового кохання і аби забув, що в нього є тато і мама, аби більше не телефонував і не звертався до нас.
Ми побалакали з невісткою. Пояснили, що тепер вона наша донька і ми будемо усіма силами допмагати де б вони з онуком не жили. просили дати змогу бути частиною їхньої родини і не проектувати на нас вчинок нашого сина.
Вважаю, що ми вчинили вірно. Хоче син нову родину, хай має, і про нас забуде.
Хіба ж я не права?
Головна картинка ілюстративна.