fbpx
Історії з життя
Знаєте, читаю тут, як жінки з-за кордону гроші висилають та будинки будують, я хочу спитати: «Для кого?». Ваші чоловіки давно ходять до таких як я і лише питання часу, коли офіційно розійдетеся

Маю подругу, яка поїхала за кордон аби заробити на квартиру, дачу і машину, і вже роки не вертається звідти, а чоловік у неї – просто чудовий.

І я себе запитала: а чого ж він має пропадати отак, ще гляне на когось іншого, а я такого красеня упущу, тим більше, що я маю повне право й прийти час від часу, бо Наталя мені сама пише: «Приглянь мені за чоловіком».

О, подруго, я приглядаю! Я вже давно дивувалася, як тобі такій ніякій вдалося такого красеня захомутати, та він міг би мати красуню під боком, а не якесь непорозуміння.

Але, познайомившись ближче, зрозуміла, що у Олега такий характер – він дуже закомплексований чоловік, який в дитинстві був сором’язливий, а в підлітковому віці ця риса лише поглибилася і замість того аби сміливо знайомитися з дівчатами, він мовчки сидів і мовчав.

Але Наталка говорила за двох і сама проявила ініціативу, тому вже через якийсь час, наша компанія побачила її поруч з високим красенем. Ми всі пліткували, що вона таке робить, щоб втримати такого хлопця.

Далі Олег так само мовчки одружився з нею і живе вже десять років. Він має непогану роботу, але Наталя є в цій родині генералом, тому вона вирішила, що заробить більше і поїхала за кордон.

Поїхала без права перебування, тому не приїздила, щоб на кордоні проблем не було. А тим часом Олег давав раду з дітьми та роботою.

Звичайно, що Наталка все продумала і за поведінкою Олега регулярно слідкує її мама і мені якось теж сказала дивитися і, в разі чого, повідомити.

Я розлучилася, але маю сина такого ж віку, як Олегова донька і ходять вони разом в школу. Якось я побачила. Що він забирає доньку зі школи, а вона плаче. Я підійшла і спитала чи не треба допомоги, але пояснення було доволі сумним:

– Сьогодні День матері і Оленка розплакалася, бо мами не було в класі, – пояснив Олег.

Дитина ще шморгала носом і я сказала, що в честь такого свята ми маємо піти в кафе з дитячою кімнатою. Це дуже популярне місце в нашому місті і побачила, що дівчинка зраділа.

Діти бавилися в кімнаті, а ми з Олегом сиділи і говорили. Він сказав, що є багато речей, які він не може пояснити доньці, адже вона росте і скоро почне задавати запитання, які його кремпують. Я засміялася і сказала, що з усіма питаннями хай йде до мене. Отак ми й почали спілкуватися.

Клянуся, що до того дня я про Олега була доволі низької думки, адже чоловік, який відпускає дружину на стільки років – точно недолугий.

А тут виявилося, що чоловік доволі нормально заробляє, розплатився за нас в тому ресторані, має власне авто, саме своє, а не на жінчині гроші. Отак потроху. Потроху я й почала на нього задивлятися.

Ще мені в цьому допомогла його донька, якій я дала свій номер аби вона питала мене про все на світі. Дитина почала мене питати, а я пояснювати. Це було дивно щось говорити чужій дитині, ті речі, які має казати мама.

– А чого ти мамі про це не кажеш, – спитала її я.

– Бо вона не питає мене, – просто відповіла дитина.

Якось я засиділася в них довго і Олег мене повіз до мене. Я запросила його на каву, бо мої діти були з батьком.

Каву він пив вже зранку, соромився скоєного, я не сумнівалася, що так буде. Я сказала, що дітей не буде ще й сьогодні, він мовчки пішов, але я знаю, що він сьогодні прийде, бо всі його вчорашні дії про це молили.

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page