Знаєте, коли я дивилась на свою сестру, та на те, як вона вмішується у життя мого дорослого племінника, в його сім’ю, то зарікалась бути такою. Моя сестра Маринка і добра і хороша, але ось свекрухи із неї не вийшло. Таміла – невістка її ну така вже хороша, та працьовита, але сестра моя окрім “бу” та “бу” нічого доброго їй і не каже. Тож. коли мій син оженився, я для невістки прагла стати мамою другою і показати сестрі, що то таке бути хорошою свекрухою. От тільки життя зіграло зі мною злий жарт.
Скільки сліз Таміла та вилила через сестру мою. Дівчина усіма силами намагалась привернути сестру мою на свій бік і годила і робила всю роботу в рази краще за саму Маринку. та все сестрі моїй не те було.
Не так мела, не так мила, не так говорила і не туди оком вела. Такі вже причіпки, що смішно й сказати. А Таміла, ні щоби хоч раз кожуха вивернути, так ще й до неї “мамочко” та все чоловіка спиняє, як той що матері сказати хоче.
Та ж ще й жили вони у одній хаті років із десять. То Маринка Тамілиною працею була господиня на все село. І городи в неї найчистіші, і худоба найвгодованіша, і дім чистими вікнами до людей сміється. Однак сестра все бурчала та сину говорила що міг і кращу пару знайти.
Я не раз із сестрою мала неприємні розмови на ту тему, та де вона мене мала слухати? Тож коли мій Семен оженився, то я вирішила їй показати, якою то повинна бути свекруха насправді.
Молодих ми із чоловіком одразу в дім окремий оселили. В борги залізли бо ж і дім дорогий і ремонт зробили капітальний, та були спокійні, що свій обов’язок батьківський виконали.
Невістка була студенткою, як і син мій. Ми їх забезпечували повністю. Ну а яка може бути робота, як обоє на останніх курсах? Тут головне виставити пріорітети. Ми всі вирішили, що то буде освіта.
Ми і корову ще одну придбали і поля в оренду взяли, аби мати кошти і на оплату навчання і на життя молодій родині. Самі їх за кордон двічі на рік відправляли на відпочинок, бо діло молоде, а життя одне.
Однак, як би ми не старались, а все невістка була холодною до нас і непривітною. Ні, звісно усмішку зображала, навіть не так, одягала нехотя, але говорила з нами загальними фразами і за роки шлюбу із сином нас жодного разу ніяк не назвала. Тільки на Ви, але не на ім’я, ні “мамо і тато” якось так будувала звертання, аби прямо до нас не говорити.
Я старалась не звертати на те уваги, бо вже й онуки пішли і роботи мені додалось ще більше. Невістка на роботу, а я з малими на господарстві. О п’ятій прокидалась, ішла до своєї худоби, а вже о пів на сьому була з гарячим сніданком на порозі дому сина.
Однак, ніколи не чула я ні подяки ні слова люб’язного. Невістка говорила сухо і виключно по справі. А нещодавно, так і взагалі почула я те, що мені світ із ніг на голову перевернуло. Того дня я прийшла до невістки із молоком і сиром. Дзвонити не стала, бо ж діти могли спати. Пішла у вікно постукати кухонне, аж чую, як вона говорить із кимось:
— Якби ти знала, яка вона людина важка і неприємна. Коли поруч стоїть, або в дім заходить, мені аж дурно стає. А оце її вічне “доню, сонечко” бр-р-р! Ну яка я тобі доня питається? У мене є мама і чого ото в очі лізти та світити? Я терплю тільки того, що мама мене просить, уже б давно все що думаю в очі висловила і в дім би не впустила.
Я забула і про сир і про молоко. Ледь додому дійшла, настільки мене вразило почуте.
Як же ж так: то Таміла вислуховує таке щодня, а все горнеться до Маринки, а я стелю м’яко і мене в дім пускати неприємно? В дім на який я руками своїми заробила ночей не досипаючи і про здоров’я забувши?
А головне, як мені тепер бути? Як тепер із невісткою будувати свої відносини?
Як би ви вчинили на моєму місці після усього почутого?
Головна картинка ілюстративна.
