– Ти що в якійсь вірі?, – питають вони мене і так ще дивуються, коли я заперечую.
А все через те, що я ніколи не сяду за стіл, де будуть міцні напої. Тому я вже й не дуже часто з ріднею спілкуюся, а до подруг хіба на чай прийду, бо ні на свята, ні на ювілеї я не ходжу з цієї причини.
Думаю, що зараз люди прочитають і почнуть обурюватися, що то неповага до ювіляра. Але я вам просто розкажу історію своєї родини і тоді ви собі відповісте чи варто шанувати річ, яка таке мені вчинила?
У мене була щаслива родина: мама, тато і моя старша сестра. Тато нас дуже любив, балував, як і маму. Вона ніде не працювала, гляділа нас, а тато працював далекобійником і часто був у відрядженнях, але як вже приїздив, то це було справжнє свято.
Батьки відремонтували дім, вимурували паркан і мені було дуже приємно, коли мої однокласниці приходили до нас додому бавитися і аж очі округлювали, що все у нас таке гарне. У нас справді була чи не найкраща хата на селі, сучасний ремонт, гарне подвір’я.
– От би нам так, – казали вони, смакуючи солодощами, які роздавав тато.
Коли тато приїздив, то мама влаштовувала застілля для рідних і близьких, всі веселилися і були щасливі. Так я собі це запам’ятала в дитинстві.
А потім ми виросли з сестрою і пішли вчитися. тато так само їздив на роботу, мама сиділа вдома і чекала нас.
Якось я вернулася додому і відчула від мами запах, вона сказала, що гуляла з подругами.
– Я можу до подруг піти чи я маю бути прив’язана до дому?, – спитала мене не дуже привітно.
Що я могла сказати? Якраз тато вернувся і я побачила, що звичні посиденьки, але вже не звична татова поведінка, як і мамина.
Я не хотіла в таке вірити, подумала, що дорослі і самі розберуться. Тим більше я зустрічалася з хлопцем і що мені було до батьків? Сестра так само планувала вийти заміж і ми більше переживали, хто ж першим має це зробити. Виграла я, бо була при надії і мені батьки справили весілля, а далі й Юлі. Жили ми окремо від батьків і кілька років дуже рідко приїздили. Яким же було моє здивування, коли я побачила матір, вона виглядала на жінку, яка геть за собою не слідкує. Далі тата звільнили з роботи за те, що він гульбанить.
А потім сталася дивина – моя сестра розійшлася з чоловіком і приєдналася д батьків. Як? Я не могла зрозуміти.
Звичайно, що в селі почали говорити про нас всіляке, я не могла свекрам в очі дивитися, бо вони мене мало не обнюхували.
Тоді я приїхала і почала їм всім читати мораль. Сестра тоді виїхала з країни, але чутки до мене доходили, що вона там не спиняється. Коли грошей не стало, то й мама поїхала до Юлі, вона була якась само витривала чи що, бо приїхала і добре заробила. Я вже зраділа, що все налагоджується, як вона заявила, що батька більше терпіти в хаті не буде.
– Ледар. Хай йде куди хоче.
Батько виїхав за кордон і там і пропав. Кажуть, що його вже й нема, але я не впевнена.
А далі і мій чоловік вирішив, що нема чого пасти задніх, бо, бачте, на роботі у нього негаразди і взагалі він хоче розважитися – має право. Наша сім’я затріщала по швах, я боролася за чоловіка, бо ж у нас дитина.
Свекри підключилися і так нам вдалося Павла привести до тями, але він все одно час від часу зривається.
Оця одна річ зруйнувала повністю мою родину, то з якого дива я буду це все шанувати? На кого я тоді сама перед собою буду схожа, а як ви вважаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота