Коли ми тільки зустрічалися, то мій чоловік любив всіх жінок називати «бабами», коли я обурювалася, то він робив ремарку:
– Всі, крім тебе.
Мені б тут зауважити чи він і свою матір до цього приписує, але ж я так тішилася, що я виключення.
На знайомстві з батьками я й побачила, як він з батьком ставиться до їхньої матері. Вони погукували де сіль, хліб, чому так повільно все, у них же свято, а я тільки дивилася, як ця жінка, вся мокра від біганини, все подає з винуватим виглядом.
– Хлопчики, почекайте, – ще й жебонить.
Я була певна, що у мене такого не буде.
Та й не було, хоча я й не дуже застала того сімейного життя, адже чоловік був завжди на заробітках.
Приїжджав рідко, купував щось і їхав геть. Коли я питала, як у нього справи, то він тільки відмахувався:
– Не твого розуму діло. Ти краще дітьми займайся.
Я й займалася і жила у своїх батьків той період, коли чоловік був на заробітках. Далі він купив квартиру і зробив ремонт, тому ми переїхали до нього на квартиру.
– Щоб ти знала, ця квартира на татові, – казав мені він.
Я не розуміла до чого він це каже, знаєте, чомусь було не до того. я раділа, що чоловік нарешті вдома, що діти біля нього, що ми всі разом.
Але ці фрази я почала чути все частіше:
– Машина на татові, щоб ти це знала.
– Гараж на татові, щоб ти це собі знала.
І ось мене вже й почало цікавити, до чого ж чоловік готується все наше п’ятнадцятирічне життя:
– До розлучення, – каже він просто, – В разі чого аби ти знала, що лишишся з дулею, бо все моє майно на батькові.
– А чого ти на матір нічого не оформив, – питаю я його ще сміючись.
– Бо мама моя – жінка, – аж округлив очі чоловік.
Славко в батька і тримав гроші, які заробляв. Він давав нам на прожиття нормальну суму, але більше віддавав батькові, бо той «ніколи не зрадить і не підведе, він мужик».
І ось мені на носі сорок років і я розумію, що у мене в житті вже нічого нема – діти випурхнуть, майна я не маю, але найбільше – я не маю любові і поваги у чоловіка.
Все частіше він мною незадоволений, дозволяє собі багато і я навіть чую якісь парфуми жіночі від нього.
Я склала все докупи і пішла від нього. Він так тішився, що я нічого з собою його не взяла.
– От що означає все наперед продумувати, – хвалився він усім.
І ось ми виїхали з дітьми за кордон, чоловік теж виїхав, вже ми тут ці роки, як мама мені телефонує:
– Доню, ти стоїш? То сідай! Я тобі зараз таке розкажу!
І добре, що я сіла, бо те, що я почула, було просто прекрасне!
Мій колишній свекор теж закохався! І не придумав нічого кращого, як балувати кохану жінку всім, чим може: возив її по дорогих ресторанах, купив їй машину, повів жити в нашу квартиру з тим, що то все його. Я вже не кажу, що оплачував їй всі косметологічні процедури, дарував прикраси і одяг.
За рік він витратив всі Славкові заощадження! З усього майна залишилася лише квартира, бо він продав все аби сподобатися молодій жінці. Коли ж краник розкоші прикрився, то та жінка поїхала від свекра на новій машині, а той живе в синовій квартирі, бо в стару вже жінка не пускає.
От вам і чоловіча надійність, я просто в захваті! А ви?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
