А почалося все сім років тому, як привів Іванко Галю до мене знайомитися. Ну, жінка приємна, не красуня, але й мій Іванко теж не красень, то хай собі живуть. Коли ж Іван сказав, що у Галі вже є двоє дітей, то я звичайно, сприйняла це не дуже тепло.
Двоє чужих дітей треба на ноги ставити – кому таке сподобається? Але вже, що я мала робити, раз син її вибрав?
Почали вони жити на орендованій квартирі, а це, самі знаєте, копієчка! Звичайно, що Галя працювала, бо як інакше? Хто її дітей буде годувати, а я синові казала, що він і так перепрацьовує:
– Синочку, а ти відпочинь, ти й так цілий день на роботі, стомився, то не Галі чаї ганяти цілий день, ти у мене фізично працюєш.
Звичайно, Галя заробляла більше за нього, бо ще брала додаткову роботу і зміни, але вважала, що так правильно, адже такого чоловіка, як мій Іванко треба берегти, бо так би й залишилася сама довіку.
А потім сталася така халепа, як звістка, що Галя при надії. ну, онук – це добре, але у мене є від старшого сина онуки, то мені вже вистачить, а Іванко міг з цією пожити і потім собі знайти нормальну жінку. А от як вийшло.
Потім Галя сиділа вдома і все на плечі мого синочка звалилося, то він від перенапруження й вдавався до того, що знімав стрес з друзями. Я нічого йому не казала, поки він не почав до мене приходити та позичати гроші.
Ні, я можу позичити сотню чи другу, але він не віддає! Не віддає, але так солодко божиться, що верне, що я вкотре позичаю.
Галя вийшла на роботу через рік, а дитину віддала в ясла, але я була лише рада, бо тепер до мене син по гроші не приходитиме, а у мене вже й заощадження скінчилися, бо він не віддає.
Знаєте, добра жінка взяла б чоловіка в руки, а ця геть не здала, тому він скільки з нею жив, стільки й гульбанив і я їй те не раз в очі казала:
– Я тобі дала сина, як сокола, а ти що зі своїми дітьми наробила? Збавила мені дитину!
А потім Галя зникла. Я про неї не хотіла й чути, але як син прийшов знову по гроші, то вже я не витримала:
– Жінка твоя на роботу вийшла, то не можеш у неї грошей взяти?
– А вона десь пішла, – каже Іванко і в подробицях розказує, що така дріб’язкова вона виявилася, що не залишила йому ні тарілки, ні каструльки, все забрала!
Я сина жаліла і розраджувала, але й рада була, що він від неї позбувся. Тепер мій син і пити перестане, і жінку собі нормальну знайде.
Але син мій як почав гудіти, то місяць не просихав, а потім попав у стаціонар і якось я його сльозами і молитвами навернула на шлях істини. Я, а не ота «жінка».
– Мамо, мені без них сумно, – каже син.
– Дитино, у тебе ще не одна жінка буде, забудь і все, раз пішла і тебе так покинула!
Але син собі постановив, що він має вернути їх, думав, що, коли не просто покине цю звичку, а, коли заробить більше, то Галя вернеться. Звичайно, що дитині пішов на це час і ось минуло два роки і він її знайшов та почав просити пробачення, запевняв, що вони знову можуть все почати з початку, а вона йому отак відповіла:
– Я дякую Богу, що нарешті дав мені розуму від тебе піти і перестати жити надією, що ти одумаєшся. Треба було це зробити одразу, як ти почав з себе корчити кращого, ніж я. Бо люди, які люблять так себе не ведуть.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
