Знаєте, я не одразу зрозуміла реакцію своєї онучки. Мені знадобився час, аби усвідомити, що саме мені сказала восьмирічна дитина.
Поглянула я на свою доньку чекаючи від неї підтримки, але та лиш посміхалася. Не те, що вибачатися переді мною, вона і Лізі не збиралася нічого не казати.
Тож я як було з порогу, розвернулась і пішла додому. А сьогодні донька моя прийшла і почала мене картати. Бачте, у ситуації, що склалась лиш моя вина і то я повинна іти на примирення і просити вибачення.
Я бабуся-заробітчанка і свою єдину онучку бачила дуже рідко. Дівчинка дуже схожа на мене ззовні, навіть ім’я моє їй дали. Тож не дивно, що я дуже до неї прихильна і люблю беззавітно.
Саме задля того, аби оця дитина росла в достатку я й поїхала на заробітки. Зять в мене дуже хороший, але має певні вади здоров’я. Він працює, але заробіток у нього дуже малий.
Жили ми всі у моїй маленькій однокімнатній квартирі в трьох, тож коли з’явилася внучка стало зовсім тісно. От і їхала я заробити доньці на окреме житло.
Сім років знадобилося на те, аби придбати невеличку двокімнатну квартиру у нашому містечку. Мені було прикро адже я пропустила найкращі роки дитячі моєї онуки.
Аби не втратити більше, коли квартиру було нарешті придбано, я повернулась додому. Було це рівно рік тому. Добре, що змогла повернутися на колишню роботу. Навіть, колектив залишився той же, тож я, ніби, як у своє звичне життя поринула.
Незвичним тільки було для мене те, якою стала моя онука. Дівчинка була не просто балувана, а дуже вибаглива і вважала що мусить отримати все про, що мріє. Раніше я так і робила – оплачувала все про, що вона в мене просила. Але ж тоді я на заробітках була, а зараз на зарплатню бухгалтера не дуже розженешся.
А це, було у Лізи день народження. Донька мене попросила придбати електро-самокат, навіть конкретну модель вказала. Я ж саме зарплатню отримала, відкрила сайт готова витратити кругленьку суму, але побачивши ціну, мусила себе ущипнути.
Восьмирічній дитині цяцьку за 20 тисяч? Ні, ну серйозно? Набрала доньку, питаю, чи то бува не помилка, але чую, що таки все вірно і я мушу саме те, що бачу придбати.
Ага, та в мене зарплатня менша. Та й куди Лізі такий транспорт потрібен? Хоче покататись, по місту купа на прокат. Я й гроші дам, хай ганяє.
Онуці я придбала самокат, але не електричний, а звичайний. Брала не дешевий і не такий як у усіх. Той на трьох колесах і переднє колесо, мов у велосипеда. Коротше, класна штукенсія, сама б їздила.
І що ви думаєте? Коли я з тим самокатом зайшла в квартиру доньки, онука побачивши що саме я принесла, влаштувала сцену феєричну просто.
Тут тобі і хлипання, і тупотіння ногами. А слова? Восьмирічна дитина говорила таке, що в мене кучері на голові закручено було. Самокат вона до рук не взяла, лиш сказала, що я можу йти із ним куди хочу і сама на ньому їздити, раз пошкодувала їй нормального подарунку.
Я стояла ні в сих, ні в тих, чекала що донька мене захистить, вплине на онуку, а та лиш посміхалась якось дивно. А потім побігла в кімнату заспокоювати іменинницю. Я пішла, ніхто мене не зупиняв.
Самокат я таки повернула того ж дня без питань. А вже сьогодні поріг мого дому переступила моя доня і не просто так, вона прийшла мене картати
Виявляється, я зіпсувала дитині свято. Зі слів моєї дитини, я пошкодувала для єдиної онуки гарного подарунку, хоч добре знала на що очікує безцінна Лізонька.
— Я з нею поговорила, вона тебе пробачить, мамо, але ти принеси нормальний подарунок, той, що тебе просили. Без самодіяльності, добре?
Пішла донька дві години тому а я сіла і замислилась: коли ж у нашій родині з’явились багачі? У доньки сумарний дохід сім’ї тисяч 25, я їм ще на життя із зарплатні гроші даю. То як, скажіть мені, як так сталось, що вже нормально просити такі дорогі подарунки?
Звісно, у мене є певна сума відкладена ще з Італії. Я можу витратити гроші на той самокат, але чи варте воно того?
А може це я вже стала геть стара і нічого не розумію у сучасному світі?
Скажіть, така реакція дитини нормальна? Я повинна придбати той самокат дорогий?
Головна картинка ілюстративна.