fbpx

Знову до мене на гостину завітали ті самі обличчя. Стоять, переминаються із ноги на ногу усі втрьох. Цього разу геть малих узяли, навіть того, що в колисці. І пісня у них та сама. Цікаво, а як вони узагалі собі це уявляють?

Зі своїм чоловіком 20 років прожили разом. А це багато, я вам скажу! Дітей у нас не було і бути не могло, адже чоловік був у мене не надто здоровим. Я про це знала і розуміла, що ставлю на кін своє особисте щастя і бажання стати мамою, але дуже його любила, тому і пішла за нього заміж. Сама себе переконала, що можна жити повноцінно і без дітей. Шукала мільйон аргументів, аби повірити в це і перестати марити материнством.

Всі ці роки ми із чоловіком прожили душу в душу. Навіть дрібних непорозумінь між нами ніколи не було. Я дуже любила свого чоловіка і вважала його ідеальним сім’янином. Він дарував квіти мені без приводу, влаштовував романтичні побачення та поважав.

Цукерково-букетний період тривав не один рік, а всі роки, що ми були разом. Окрім цього, мій чоловік ще й забезпечував сім’ю та дозволяв мені витрачати свій заробіток на свої потреби, хоча я й намагалась вкласти гроші у сімейний бюджет. Загалом золотий чоловік.

Звичайно, за 20 років шлюбу ми обзавелися нерухомістю. Квартира у нас двокімнатна, машина, добротна дача за містом. Чоловік там зробив усе на найвищому рівні – можна навіть зимувати.

З батьками чоловіка у мене завше були нейтральні стосунки. Свекруха не знала, чому ми не даруємо їй онуків. Звичайно ж, їм легше було зробити винною у всьому невістку. Чоловік не говорив батькам, а я його поважала, тому, також мовчала.

А рік тому не стало рідного брата мого чоловіка. Він дуже важко пережив втрату, адже вони були і справді близькими. У брата мого чоловіка залишилась дружина і троє діточок.

Напевне, я сама у тому винна, адже просила свого чоловіка допомагати Алі. Не раз ми разом до неї їздили, а ще, брали до себе діток додому. Вона спершу відмовлялась від допомоги, а потім стала сама телефонувати і просити чимось підсобити. Я працювала, тому все більше їздив до неї сій чоловік.

А перед Великоднем чоловік із Алою прийшли до мене і повідомили, що вирішили жити разом. От так прямо сказали, що кохають одне одного, що дітям потрібен тато і що ніхто крім мого чоловіка не зможе полюбити і виростити племінників краще.

Алла дуже вибачалась, навіть сльозу пустила і сказала. що вона не навмисне, а саме через дітей. Мовляв. коли мій чоловік запропонував то вона все зважила і погодилась, бо інших варіантів просто не бачить.

Тепер і свекруха колишня і чоловік і Алла телефонують до мене, чекають біля під’їзду. у них одне і те ж прохання в усіх: аби я була людиною і не ділила наше нажите майно.

Я розумію, що ще молода, маю хорошу роботу і мені одній своєї дошлюбної двокімнатної квартири вистачить із головою. Але я не бажання окрім чоловіка дарувати Алі ще й двадцять років свого життя і здоров’я що я вклала в те, що ми маємо і нажили.

Свого я не віддам. Хіба ж я не права?

22,04,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page