Зустрічалися, я серйозних відносин не хотіла. Ні побуту спільного, ні штампу в паспорті. Короткі зустрічі для здоров’я мене цілком влаштовували. але він просто молив пожити разом. Не знаю чому, але погодилась. На наступний день дізналася, що при надії. Маємо сина. Заміж виходити не захотіла хоч він і пропонував неодноразово. Для нього я третя дружина, а у мене за плечима невдалий шлюб.
Нещодавно зустріла своє перше кохання. Він так і не одружився. Все мене чекав, хоч я і була на той час заміжня.
Ось зустріла цього хлопця знову і любить він мене досі (8 років пройшло з тих пір), ні з ким відношення не заводив, говорить все не ті. Почали листуватися, телефонувати, бачитися. І сталось, те, що сталось. Зрозуміла, що почуття до нього теж є. Зрадила цивільному чоловікові. Хочу все йому розповісти, але не знаю як …
Мені шкода, що і ця сім’я у нього не складеться. Не маю до нього почуттів зовсім. Він дуже хороша людина, але розумію, що на жалості далеко не заїдеш.
Не хочу і не зможу жити і обманювати когось. З тим хлопцем теж жити не маю наміру, хоч і почуття сильні. Зрозуміла, що одного шлюбу з мене досить і я просто не створена для спільного проживання і довгих стосунків.
Краще всю енергію на сина витрачу. Шкода цивільного чоловіка, щодня намагаюсь йому зізнатись, але так шкода його стає в останній момент.
Що ж зі мною коїться і, як далі бути?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.