Не думаю, що я не така. Свекрусі навряд чи сподобалася б будь-яка жінка, а все через те, що вона не хоче відпускати свого сина.
Із самого початку вона мріяла, щоб ми розлучилися. Постійно підливала олію у вогонь. Добре, що чоловік у мене люблячий, і він тримає свою маму на дистанції, проте інколи і він не може впоратись з її завзяттям.
Але Алла Петрівна не залишала надію те що, що все ж зможе зруйнувати наш шлюб. Їй все одно на те, що ми любимо один одного, що у нас є спільні діти та кредит на квартиру. “Ти забрала мого сина” – ось її слова при кожній нашій зустрічі.
Не думаю, що бувають сім’ї, в яких немає непорозумінь і з’ясовування стосунків. Ось свекруха і чекає таких ситуацій, аби викрутити усе так, аби виставити мене у негативному світлі.
Зрозуміло, що вона щоразу говорить синові про те, що зі мною потрібно терміново розлучатися і нічого доброго з нашого шлюбу не вийде. Нагадує йому, що холостяком, той був і багатшим і жилось йому краще.
Але днями свекруха таке видала, що ми з чоловіком дар мови втратили. Я ніби вже звикла до її ставлення до мене, але такого точно не очікувала навіть від неї.
У нас із чоловіком було дуже сильне непорозуміння. Так вийшло, що грошей нам останні місяці просто не вистачало. ще всі й занедужали, а на аптеку пішло багато грошей. Ми трималися як могли. Але потім одна іскра і обидва завелися, та так, що геть посуд літав.
Багато зайвого наговорили, потім соромно було за свої слова. Так волали обидва, я й не пам’ятаю, що таке траплялося колись. Взагалі ми люди спокійні і зазвичай до такого у нас не доходить. Так ми спустили багато негативу і вже через годину спокійно говорили.
Зранку спокійно по роботам розійшлись, в обід ми з чоловіком списалися, почали планувати вечерю. Чоловік, як завше зустрів мене після роботи і ми пішли додому, думали відпочити собі спокійно, адже діти уже тиждень у моєї мами на гостині. Але то були лиш мрії, адже відчинивши двері ми побачили маму мого чоловіка. Вона щось наспівувала собі під носа і робила, щось дуже дивне.
Ми колись давали їй ключ на випадок якщо щось трапиться. І ось вона вирішила цим скористатися. У квартирі було усе перевертом, а поряд з дверима стояли пакети з речами.
Свекруха щось співала і пакувала речі. Побачила у дверях нас і почала говорити синові, що вона вже всі його речі зібрала і вони можуть іти. Я стояла як укопана, і зрозуміти не могла, що тут взагалі відбувається. Та й чоловік теж не дуже розумів, що трапилося і чому його речі стоять у пакетах.
Як потім ми зрозуміли, свекруха вирішила, що чоловікові терміново варто з’їхати від мене. Чоловік учора розповів мамі, що ми трохи посуду на кухні “прорідили” і вона вирішила, що привід, аби забрати його до себе.
І як хороша мама вона поспішила зібрати всі його речі, щоб він не мав бажання повертатися до мене. Половину речей свекруха вже перевезла до себе додому, лишилося небагато. Вона навіть подарунки онуків забрала, аргументуючи тим, що вони до неї на вихідні приходитимуть.
Чоловік весь вечір речі назад носив у нашу квартиру, а я прибирала весь будинок, бо свекруха постаралася і вигорнула усе із самих дальніх закутків. Дуже завзята жінка.
Прибрали ми все, та й сіли дивимось одне на одного. Сміх сміхом, але обоє розуміємо, що з такою поведінкою його мами щось робити потрібно і це вже не жарти.
А що ти зробиш? Жінка вона одинока і якось ні в мене, ні в чоловіка не підійметься рука балакати з нею рідше, чи не відвідувати. та й онуків вона люьить, хоч і говорить, що мама у них зробила ї нещасною.
А що робити, як усе те припинити? Чи так воно буде поки вона жива?
12,12,2022
Головна картинка ілюстративна pexels.
