Зрівняв ситуацію… то було десять років тому. Інші часи інші були й рішення. Дивиться на мене і мало не плаче: “Мамо, чому ти так зі мною?”. От мені цікаво, а чи багато людей нині зважаться на подібне з легкістю.
Майже тридцять років я працюю за кордоном. Поїхала коли мені сорок виповнилось, то так і досі у Мілані стареньких доглядаю. Добре, що сама ще здорова, хоч самій під сімдесят.
Маю я двох синів. Обидвоє уже дорослі чоловіки, живуть в Україні. Їхала я аби їм допомогти. Часи тоді були дуже важкі, а сини мої саме школу скінчили.
Вивчились, одружились. Я вже не на освіту стала заробляти. а на житло для одного і другого. Спочатку я меншому придбала квартиру. там простіше значно було, адже свати досить таки гарну суму додали. Хай і виплачували ми п’ять років ту квартиру, але трикімнатна в столиці у сина була.
А от зі старшим так не склалось. Він у мене спортом займався професійно, а одного разу якось невдало стрибнув і все, пішло-поїхало. Їздив він по всій Україні і у мене тут був майже два роки, аж доки таки не позбувся наслідків і не одужав остаточно.
Звісно. все що я у той період заробляла ішло на виплату кредиту для меншого і на те, аби поставити на ноги старшого. Тож син мій жив біля тещі із сім’єю і ми поки і мову не заводили про те, аби придбати і йому квартиру.
Лиш згодом, коли вже всі оговтались і все було виплачено, я почала відкладати гроші на квартиру для нього. Але виходило не надто й добре, адже сім’ї у дітей росли. а разом із ними і потреби. Оце вже коли сину сорок п’ять. нарешті потрібна сума у мене є.
Син із жінкою уже й квартиру обрали, навіть, знають хто їм ремонт робитиме і все до ладу приведе, от тільки я передумала саме зараз їм гроші віддавати на ту квартиру.
Так, мені лячно. Я не знаю. чого можна очікувати від дня завтрашнього, а витрачати такі гроші нині мені здається просто не розумним.
Син мало не плаче, каже що давно мріє про власне житло і не розуміє. чого це я раптом вирішила все відкласти.
— То брату меншому і квартира і машина, а ти Рома і з тещею непогано в квартирі живеш, так? Те що він у своєму домі живе, то нічого, а те що я у приймах то ж навіть добре, так, мамо?
А я стояла і стою на своєму: поки ніяких квартир. Хай ображається, але я думаю. що він мені згодом ще й подякує.
Ну от скажіть, ви б зважились нині на таку покупку? мене так важко зрозуміти.
Ви на чиєму боці?
07,11,2023
Головна картинка ілюстративна.
