Алла ніколи не знала свого батька, а мама не поспішала їй про нього розказувати. Вітчим цілком її влаштовував в цьому плані і татом вона кликала його.
Вона б і не згадала про батька, якби не батьки її нареченого – вирішили знати чи все добре з її спадковістю, бо ж вони брали невістку хай не родовиту, але ж хай вже гeни будуть добрі.
Тоді вона вже до мами пристала: «Скажи. Я вже доросла і не треба мені казок про космонавтів чи моряків, яких героїчно не стало…».
– Доню, скажу тобі таке: якщо батькам треба знати чи все з твоєю спадковістю добре, то вони геть тебе не цінують, як особистість, – перераджувала мама, але марно.
Далі вона розказала доволі банальну історію – вчилася на вчительку та закохалася в викладача, молоденького аспіранта. Думала, що то кохання на віки, а виявилося, що він просто не думав «що так вийде». Просив аби звернулася до лікаря, але тоді Наталія відмовилася, думаючи, що гідно виростить «плiд свого неземного кохання». Вчилася заочно та більше не стикалася з коханим Вадимом, бо він вирішив за краще перевестися в інший заклад. А, по-людськи, просто втік.
Наталя пройшла всі кола осуду вдома та серед колег, бо, де ж чувано, що зразкова вчителька принесла в подолі і ростить сама дитину. Далі їй зустрівся хороший чоловік і у Алли з’явився ще братик. А потім якось вітчимова мама сказала, що Алла їй не рідна і нема чого називати її бабусею.
Тоді чи не вперше, мама плакала разом з нею. Більше бабуся Аллі такого не говорила і рідко з’являлася у них в домі.
І ось вже Алла закохана 20-річна дівчина, яка безтямно кохає та планує весілля з сином багатих родичів, які чомусь дуже хочуть знати її родовід і сімейні болячки: «Щоб з дитинкою майбутньою все було гаразд».
Наталя розповіла і ім’я, і прізвище, але не знала, де шукати, бо викреслила цю людину зі свого життя.
Наречений Олег все організував і вже Алла йде в кафе, щоб побачитися з татом. Чоловіка впізнала одразу – його ніс і підборіддя з ямочкою, він теж виявився вражений тим, яка схожа на нього донька, проте паспорт таки перевірив:
– Зрозумій, я не хочу проблем, бо моя дружина нічого не знає і я не планую родичатися, хоч ти й, виходить, моя донька. Я був молодий і просив її добре подумати. Грошей я тобі теж не дам, бо не вважаю за потрібне…
Цей чоловік ще щось говорив, а Алла зрозуміла, що задихається від цих слів, від всієї його постаті, не прислухалася далі, а рвучко встала і забігла в машину до Олега:
– Скажи батькам, якщо підлість передається по гeнах, то батькові в мене є.