Мене звуть Тетянка, мені 32 роки, і я успішна жінка у всіх можливих планах. Живу я в столиці, не в самому центрі, але це не принципово. У мене своя трикімнатна квартира, є машина, також чудова робота, на якій я отримую пристойну зарплатню. Щороку їжджу у відпустку за кордон, ні в чому собі не відмовляю. Про таких як я кажуть, що пощастило у житті. Але мені не пощастило, просто я все життя старанно працювала, старалася.
Два роки тому почала жити з хлопцем у моїй квартирі. Єгору 36 років, у нього також є своє житло, є машина, робота, що добре оплачується. Але оскільки мені зручніше жити на своїй території, то ми в мене.
Вдома я в основному не прибираю. Приходить жінка, яка цим займається, а я ходжу на роботу, заробляю гроші. У нас з Єгором чудові стосунки — ми обоє працюємо, дбаємо один про одного, багато проводимо разом часу і взагалі не маємо непорозумінь, та тільки мене хвилює фінансове питання.
Справа в тому, що гроші на їжу я витрачаю свої. Єгор ніколи і нічого не купує, якщо я не скажу про це. Його навіть не хвилює, звідки береться їжа. Легко приходить додому і їсть або готує. Кілька разів я просила його купити хліба і чаю — він купив. Але жодного разу він не здогадався сам купити щось у будинок.
З одного боку, мені незручно сказати йому прямо, щоб давав гроші на їжу, а з іншого мені неприємно витрачати тільки свої гроші. Як би правильно йому натякнути, щоб не тільки я вкладалася в наш побут? Хоч це і ніби, як дріб’язок, але все ж.
Головна картинка – pexels.
