fbpx
Історії з життя
Звичайно, біля кас, як і завжди в цей час, зміїлися довгі черги. Важко зітхнувши, я встала в самому кінці і прикрила очі, аби стало хоч трошки легше. Мій чималий животик не давав ні каплі спочинку. Нарешті моя черга, аж тут чую: «Дівчино, пропустіть мене, у мене тільки сік і шоколадка!»

Я була на шостому місяці і мріяла про декретну відпустку… Ноги стали в три рази більшими, не просто дихалось, ходити з кожним днем ​​було все важче.«»

Був кінець півріччя: виставлення оцінок, підсумкові контрольні, тому адміністрація просила почекати з декретом. В той день після роботи я зайшла в магазин поруч з будинком – хотілося купити трохи фруктів.

Звичайно, біля кас, як і завжди в цей час, зміїлися довгі черги. Важко зітхнувши, я встала в самому кінці і прикрила очі, уявляючи, що лежу зараз на теплому пісочку на березі моря і лагідний вітерець обдуває моє обличчя …

– Дівчино, пропустіть мене, у мене тільки сік і шоколадка! – долинуло до мого слуху.

– А у мене тільки груші і банани! – розгублено сказала я.

Жінка, яка до мене звернулась виглядала незвично: у шльопанцях, одягнутих на ноги в тонких шкарпетках, в накинутій наспіх куртці поверх барвистого халата – мабуть, вискочила на п’ять хвилин, не захотівши одягатися.

Черга з цікавістю дивилася на мене. Ззаду почулися невдоволені голоси:

– У мене теж всього-нічого, а попереду всіх не лізу.

– Дівчино, всі втомлені і з роботи, вставайте разом з усіма і чекайте своєї черги.

– У мене вдома маленька дворічна дитина, я не знаю, що він накоїть під час моєї відсутності! Пропустіть мене, це дві секунди! – і дівчина почала тицяти касиру свої покупки.

Касирка байдуже провела товари. Дівчина переможно оглянула мене.

– Ну от і все, бачиш як швидко! – сказала вона мені.

– Взагалі, я ледве тримаюся на ногах. І покупок у мене стільки ж, скільки і у Вас! – не знаю, чому, але мене захлеснула образа на таку несправедливість – в той період я майже не володіла собою і своїми емоціями.

Дівчина оглянула мій животик.

– Це зовсім інше! Ти можеш і постояти і потерпіти, адже твоя дитина зараз з тобою. Коли з’явиться малюк – зрозумієш мене. – проникливо сказала вона і пішла, поселивши в мені почуття провини.

Чи зрозуміла я дівчину після появи дитини? Ні. Я як і раніше вважаю, що правила для всіх однакові і не лізу попереду всіх. Хоча, може, я не права?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page
facebook