– З якого боку не поглянь, то з усіх я в програші!, – казав він мені, – І гроші втратив, і сватів таких!
Я його розуміла, бо й сама дуже хотіла поріднитися з нашими друзями і партнерами по бізнесу, але ж не такою ціною. Тоді я спитала чоловіка просто:
– Ти справді бажаєш такого чоловіка для своєї єдиної доньки?
– Так! Він хороший хлопець, просто оступився.
Я глянула на чоловіка і вухам не вірила, адже таке вчинити перед весіллям?
Далі вже друзі теж підтягнулися і почалася колотнеча, бо вони свого сина вигороджували, а ми мали поступитися і переконати доньку, що все чудово.
Я задумалася над тим, що даремно ми ще з дитинства все так підлаштовували аби діти завжди були разом.
Якщо отак чесно сказати. то Олег мені й не подобався, мені не подобалося, як він контролює мою доньку, як все за неї вирішує, віднадив її подруг і визначив, де вона має вчитися, з ким бачитися, яке мати хобі.
Може, то така ілюзія, що так чинять сильні чоловіки, але це не так. Чоловік має любити жінку такою, якою вона є, а не ліпити з неї казна що.
Я теж добра – мовчала. А як не мовчати. Коли мій чоловік Славко починав з Дмитром все з нуля, разом на заробітках були в Європі, а далі вернулися і вирішили тут займатися ремонтами під ключ. І тепер у нас не лише ремонти квартир і будинків, ми вже самі будуємо невеликі котеджі під ключ і так продаємо. І так наші родини переплелися, що наче тут поступися і там поступися, щоб все було добре, адже сварки не роблять справі добро, головне порозуміння.
І ось діти наші виросли, то вже й не було мови про те, що Олег і Ангеліна будуть собі шукати іншу пару, адже вони знають один одного з дитинства і люблять один одного.
Ми готували пишне весілля, хоч донька й ходила якась сумна, але де я думала, що то щось серйозне, думала, то просто таке буває перед весіллям, коли сумніваєшся чи справді це той, але це швидко проходить.
А далі вона мені й каже:
– Мамо, ти пам’ятаєш Марту, ми з нею дружили зі школи, а потім вона перестала зі мною спілкуватися.
– Так, а що?
– Мамо, вона за мною зустрілася місяць тому, дізналася, що я виходжу заміж і розповіла, що Олег до неї залицявся і тому вона перестала зі мною спілкуватися. Каже, що Олег мені не вірний і вона мене запевняє, що він зустрічається зі мною і зі ще однією дівчиною.
– Доню, а може вона його хоче для себе в чоловіки, а тобі таке плете?
– Мамо, у неї є хлопець і вони скоро одружаться. Вона мені прислала фото, де вона сфотографувала Олега в кафе і цю дівчину я добре знаю, він каже, що вона його секретарка. Але ці фото зовсім не ділові.
Донька мені показала фото і я зблідла. Довго думала чи варто почати виясняти ці деталі, але ж це моя дитина, чому вона має бути з таким чоловіком? Через гроші? Але ми її забезпечимо і вона й сама має професію, то хай і заробляє.
Я доньку підтримала, але вже та сторона не розуміє, чому ми проти такого зятя. Навіть чоловік не знає, як відповісти на таке просте запитання – чи вартує це все того, що твоя дитина вже посунена?
– Ні, я не хочу аби моя донька мала такого чоловіка. ти права, мені щось дійсно в голові перекрутилося, – сказав чоловік і я зітхнула з полегкістю.
Поки Ангеліна не знайшла своє щастя, Олег теж наче ще перебирає дівчатами, але мені головне, що ми через зуби, але спілкуємося з колишніми друзями. Сподіваюся, вони зрозуміють все, бо ми стоятимемо на своєму.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
