Я зайшла до ординаторської, щоб забрати історію хвороби мого тата і подякувати лікареві за успішне лікування.
– Подяка тільки словесна, – суворо промовив Степан Богданович, побачивши, що я поклала на стіл банку кави і коробку цукерків.
– Та це чисто символічно, пане докторе, – спантеличено промимрила я, – ви ж майже не відходили від батька, поки йому не полегшало.
– То моя робота така. Ви й так витратилися на недешеве лікування, ось ще вам список ліків, також недешевий, для закріплення результату й остаточного одужання, – лагідніше сказав він і запропонував:
– Гаразд, присядьте, якщо не спішите, поставлю чайник, п’ємо каву з цукерками і даю вам ще усні рекомендації по догляду за вашим татом.
Я покірно присіла й оглянула кабінет. На стіні висів вишитий образ в дорогій рамці. Це була сучасна чудотворна ікона «Ісус-терапевт». На столі в лікаря стояла невелика іконка двох святих. Побачивши мою зацікавленість, пан доктор похвалився:
– То моя колишня пацієнтка вишила. Бачите, її вдячність завжди зі мною.
– Жаль, що не вмію так гарно вишивати, – спробувала пожартувати я, – а хто ці святі?
– Якщо помолитеся за мене одну «Отче Наш», то надовго вистачить. А це мої колеги – лікарі.
Побачивши моє здивування, Степан Богданович сказав:
– Так, це святі лікарі Кузьма і Дем’ян. Я з ними не розлучаюся з того часу, коли вирішив вступити до медінституту. А подарував мені цю іконку мій, світлої пам’яті, тато. Перш ніж почати лікування пацієнта, я прошу допомоги в цих святих братів-близнюків. Обов’язково вдома прочитайте історію їхнього життя і також у потребі звертайтеся до них, – сказав мені лікар на прощання.
Вдома я переказала татові все, що прочитала про святих римських братів, які народилися в Аравії, виховувалися в благочестивій християнській родині і відзначалися милосердям і безкорисливістю до убогих, за що отримали епітет «безсрібники».
Лікарському мистецтву юнаки навчалися в портовому місті Кілікії, що на березі Егейського моря. Своє лікування убогих і заможних поєднували з євангелівськими проповідями, вважаючи, що потрібно одночасно лікувати душу й тіло. Через це зазнали переслідування й знайшли свій вічний спочинок в античному місті Кірра, що на півночі Сирії.
За переказами, хворі зцілювалися навіть на місці поховання святих. Тому імператор Юстиніан І збудував у Константинополі храм на честь Кузьми й Дем’яна, а папа Фелікс IV – церкву в Римі, мозаїки якої залишаються одними із найцінніших в місті.
З того часу хворі люди, їхні лікарі – хірурги, стоматологи, фармацевти – моляться до святих чудотворців Кузьми й Дем’яна за зцілення та успішне лікування. День спомину святих припадає на перше число місяця листопада за Григоріанським календарем. Їм приурочена особлива молитва:
“Славні чудотворці, лікарі безоплатні, Кузьмо й Дем’яне, ви, від юності Бога возлюбивши, взяли від Ісуса Христа не тільки мистецтво лікування, але й невичерпну благодать зцілення всяких недуг.
Поспішайте почути нас, що перед шанованою іконою вашою поклоняємось.
Юних дітей, які просять допомоги вашої в науці книжковій, просвітіть молитвами вашими до Господа, хай вони, наслідуючи вас у житті, не тільки земне придбають, але більш за все в благочесті і правдивій вірі процвітають.
Хворим даруйте одужання від хвороб вашим милостивим чудодійним відвідуванням, навчіть розуміти волю Божу, святу і досконалу, і стати учасниками Божої Рятівної благодаті”.