З чоловіком ми в шлюбі 7 років. І як у всіх, без сварок зовсім не обходиться. Він турботливий, люблячий чоловік і батько. Але є у нього одна риса, яка часом вибиває мене з колії. Коли він не в настрої, хочеться втікати світ за очі. Бурчить як дідо старий.
Минулі вихідні він відпочивав на турбазі з старшою донькою. Молодша у нас прихворіла і ми залишилися вдома. Та й погода у нас в області була не дуже, дощі…
З середи спека. Чоловік працює, тому тепер я взяла обох дівчат і поїхала відпочивати без нього. Він же повинен приїхати сьогодні. І ось з ранку почалося…
Те вчора не подзвонила перед сном, не побажала гарних снів. А я просто відключилася, поки молодшу спати вкладала. Далі більше:
– А чого це ти прокинулася і не дзвониш?
– Я з мамою поговорила, вона сказала, що ти ще не спускався(У нас будинок).
– Дивна ти, то ввечері не дзвониш, то зараз …
– Та я будити тебе не хотіла, що починається щось знову?
– Все зрозуміло, буду виїжджати – подзвоню.
Є звичайно саме в цьому і моя вина. Я скупа на прояв емоцій. Я з одного боку м’яка, багато можу стерпіти, промовчати (не завжди). А з іншого боку можу і жорстко розмовляти. Але сьогоднішній день, як то кажуть, ще не закінчився.
Дзвінок. Чоловік.
– Ти чому мені сумку не зібрала?
Ну бо я в середу поїхала.
– Тобто?
– Ну я їхати зібрався, а нічого не зібрано!
Я вже тут розумію, що хмаринки згущуються не тільки на небі. А в голові: розпустила до ручки. 35-річний чоловік не в змозі зібрати собі речі. Ну як так? У минулому році у нас таких проблем не виникало. Ну, думаю, точно старіє. Не може людина знайти спортивний костюм. Що б ви розуміли, їх у нього 5 штук.
– У мене взагалі немає бажання їхати. Зараз розізлюсь і будеш там одна сидіти.
Чесно? А мені так добре тут було одній ці 2 дні, з дітьми. Морально так спокійно.
А скоро приїде мабуть “винос мізків”.
Ви не подумайте, він у мене класний. І я його люблю кохаю. Просто ось коли немає настрою у нього, чомусь я завжди винна. Я вже навіть якось мовчки на це все реагую.
Може тому мені часом хочеться втекти? Можливо, якби я висловлювала все, мені було б самій легше?
А у вас і ваших половинок бувають подібні ситуації?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Популярні статті
- Мені було завжди тяжко слухати, як свекруха шукає в мого сина риси Андрія. Їх там просто не могло бути і я з кожним днем все чекала, коли вона це побачить
- Просто не розумію, чому батько не сказав мені, що у нього такі неприємності? Все можна було б вирішити і швидше, і з меншими затратами душевних сил
- Свекруха може тримати на руках старшу онучку, відвернутися від моєї доньки і жартувати: «Ми зайняті, а третій тут зайвий». Це дослівна цитата, яку моїй донці сказала бабуся
- Звичайно, що я їй не допомагала по доброті душевній. Я що їй родичка чи донька? І не треба мені про мораль. Ми всі живі люди і маємо розуміти, що вік у нас короткий, а доглядати на схилі літ комусь треба. То чого б і квартиру не переписати, як на те пішло
- Якось чоловік мене обійняв, зарився носом в моє волосся і прошепотів: «Як добре, що ти мені пробачила.». «Як добре, що ти не бачиш мого обличчя зараз», – подумала я з усмішкою