fbpx
Історії з життя
35-річний чоловік не в змозі зібрати собі речі. Ну як так? У минулому році у нас таких проблем не виникало. Ну, думаю, точно старіє. Не може людина знайти спортивний костюм. Що б ви розуміли, їх у нього 5 штук

З чоловіком ми в шлюбі 7 років. І як у всіх, без сварок зовсім не обходиться. Він турботливий, люблячий чоловік і батько. Але є у нього одна риса, яка часом вибиває мене з колії. Коли він не в настрої, хочеться втікати світ за очі. Бурчить як дідо старий.

Минулі вихідні він відпочивав на турбазі з старшою донькою. Молодша у нас прихворіла і ми залишилися вдома. Та й погода у нас в області була не дуже, дощі…

З середи спека. Чоловік працює, тому тепер я взяла обох дівчат і поїхала відпочивати без нього. Він же повинен приїхати сьогодні. І ось з ранку почалося…

Те вчора не подзвонила перед сном, не побажала гарних снів. А я просто відключилася, поки молодшу спати вкладала. Далі більше:

– А чого це ти прокинулася і не дзвониш?

– Я з мамою поговорила, вона сказала, що ти ще не спускався(У нас будинок).

– Дивна ти, то ввечері не дзвониш, то зараз …

– Та я будити тебе не хотіла, що починається щось знову?

– Все зрозуміло, буду виїжджати – подзвоню.

Є звичайно саме в цьому і моя вина. Я скупа на прояв емоцій. Я з одного боку м’яка, багато можу стерпіти, промовчати (не завжди). А з іншого боку можу і жорстко розмовляти. Але сьогоднішній день, як то кажуть, ще не закінчився.

Дзвінок. Чоловік.

– Ти чому мені сумку не зібрала?

Ну бо я в середу поїхала.

– Тобто?

– Ну я їхати зібрався, а нічого не зібрано!

Я вже тут розумію, що хмаринки згущуються не тільки на небі. А в голові: розпустила до ручки. 35-річний чоловік не в змозі зібрати собі речі. Ну як так? У минулому році у нас таких проблем не виникало. Ну, думаю, точно старіє. Не може людина знайти спортивний костюм. Що б ви розуміли, їх у нього 5 штук.

– У мене взагалі немає бажання їхати. Зараз розізлюсь і будеш там одна сидіти.

Чесно? А мені так добре тут було одній ці 2 дні, з дітьми. Морально так спокійно.

А скоро приїде мабуть “винос мізків”.

Ви не подумайте, він у мене класний. І я його люблю кохаю. Просто ось коли немає настрою у нього, чомусь я завжди винна. Я вже навіть якось мовчки на це все реагую.

Може тому мені часом хочеться втекти? Можливо, якби я висловлювала все, мені було б самій легше?

А у вас і ваших половинок бувають подібні ситуації?

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook