fbpx

А коля я повідомила, що при надії, вона одразу заявила, що сина ми назвемо на честь її тата, а дівчинку на честь мами. Сказала, що мала піде ледь не з колиски в балерини, а син маршируватиме, адже вона вважає, що той повинен стати генералом і не менше. Мені було сказано, що коли і як їсти, скільки гуляти і з ким спілкуватись. Чоловік стояв поруч широко посміхався і схвально хитав головою

Почалося все дуже банально. Ми зустрілися у парку, де були у одній компанії. Наші стосунки розвивалися дуже швидко. Відразу було очевидно, що все серйозно.

Через півроку мені зробили пропозицію. Я погодилася, навіть не думаючи. Ми відразу з’їхалися і почали планувати весілля. Життя було ідеальним, а щастя – абсолютним.

Але після весілля, мама чоловіка ніби як прописалась у нас. Вона приходила щодня вечорами, перевіряла взуття сина, вчила мене, як треба сушити його, переставляла черевики у шафі. Вранці вона заходила, щоб перевірити, як ми застилаємо ліжко. Іноді все переробляла. Розглядала простирадло, стежила, щоб воно було чистим і випрасуваним. Перебирала брудний одяг у ванній кімнаті, складала його акуратно! І навіщо таке робити?

Далі йшла на кухню, вичитувала мене, якщо я купувала продукти, які вона зазвичай не бере. І як я мала себе почувати? Спочатку я просто скаржилася своїй мамі, потім ображалася на чоловіка, адже він дозволяє свекрусі так поводитися. Потім почала злитися на них: і на чоловіка, і на свекруху. Ми багато разів обговорювали це питання, але чоловік весь час заявляв, що не лізтиме в це, адже він не хоче образити свою матір. А мені вже давно набридло, що свекруха втручається у наше життя. Вона не переїхала до нас, але весь час проводила в нашому домі, лише на ніч нас у спокої залишала.

А коля я повідомила, що при надії, вона одразу заявила, що сина ми назвемо на честь її тата, а дівчинку на честь мами. Сказала, що мала піде ледь не з колиски в балерини, а син маршируватиме, адже вона вважає, що той повинен стати генералом і не менше. Мені було сказано, що коли і як їсти, скільки гуляти і з ким спілкуватись. Чоловік стояв поруч широко посміхався і схвально хитав головою.

От тоді я вже й не витримала. Якби він хоча б мімікою показав, що з чимось не згоден, стоїть і хитає головою на знак згоди. Того вечора з моєї квартири вийшло двоє людей.

Зараз я на четвертому місяці і моє щастя подвійне. Я стану мамою одразу двох дівчаток. Чоловік спокою не дає. Сидить під дверима і повторює, що все зрозумів. Говорить, що усвідомив свою помилку і буде віднині головою родини і нікому не дозволить втрутитись у наше життя, навіть, якщо то буде його мама. Навіть якщо доведеться з нею попрощатись назавжди.

Не знаю, чи вірити йому після всього. Розумію, що дітям потрібен батько, а мені чоловік, але чи він готовий до цієї ролі?

Головна картинка ілюстративна – pexels.

You cannot copy content of this page