— А мій чоловік вікна миє, доки я з дитиною гуляю, – обличчя Віри видовжується після моїх слів, – У нашій сім’ї ніхто нікому не прислуговує. наш дім спільна справа. Всю роботу робимо порівну.
Гуляємо на дитячому майданчику з донькою і її подружкою Ганнусею. Поки діти розважаються, ми балакаємо з Вірою – Аниною мамою.
– Ми з Анею сьогодні на гімнастику не встигнемо, – каже мені Віра, – мені чоловіка треба буде обідом погодувати.
– А сам себе він не погодує? – дивуюся я.
– Що ти, – махає рукою мама Віра, – він навіть розігріти собі не може.
– А наш тато вікна миє, поки ми гуляємо, – вставляє моя дочка.
Віра дивується:
– Це як же так? Не чоловіча це справа!
– А чия? – питаю я, – Він сам вибрав між гуляти з дитиною і мити вікна.
Віра знизує плечима. Розмова явно завела її в глухий кут. Вона якийсь час мовчить.
Потім її прорвало. Віра скаржиться на чоловіка:
– Він весь час сидить за комп’ютером. Він працює з дому, так що сидіти можна скільки завгодно, і не причепишся. Сидить, закрившись у своєму кабінеті. Навіть їжу просить приносити йому до комп’ютера. Так йому зручніше. Лягає він пізно вночі, ніхто толком не знає коли. Зате вранці ми ходимо навшпиньках, щоб не розбудити. Але ж мені на роботу треба зібратися і дітей зібрати.
– Він з самого початку такий був? – питаю я.
– Ні – замислюється Віра, – ні.
У мене самої перед очима була така ж модель сім’ї . У той час, коли моя мама прала, прибирала, готувала і ходила на роботу, тато просто ходив на роботу. Тоді я не замислювалася, що це, м’яко кажучи, не є нормальним. Виходить, що у мами було дві роботи, а у тата одна. Я ще розумію, коли дружина не працює, тоді її робота – побут. А коли будинок і робота і все тільки вона – це вже занадто.
Мені пощастило, що мій чоловік виріс в зовсім в іншій родині і для нього було нормально, що якщо обоє з подружжя працюють, то домашні справи вони роблять разом. Хто раніше прийшов, той і готує, у кого більше часу той і прибирає. Або разом.
Моя мама обожнює свого зятя і частенько говорить:
– Як добре, що тобі чоловік допомагає!
А я тільки молюся, щоб не дізнався, що він не просто робить домашню роботу нарівні зі мною, а виявляється мені допомагає! Це не мій святий обов’язок, обслуговувати здорового мужика, в якій мені потрібно допомагати, це наш спільний дім і наші спільні справи.
Автор невідомий
Головна картинка – firestock