Попала я в багату родину, але чи не одразу перетворилася на куховарку і прибиральницю, а не на члена родини.
– А що тобі важко на всіх сніданок зробити, – каже свекруха, – Ти ж і так вдома сидиш, а ми всі на роботу йдемо.
– То й що? кожен з вас має руки і в холодильнику продукти є, то й робіть собі, а мені зранку треба о шостій встати аби на вас усіх приготувати поїсти.
– Ти ж встаєш, коли Денис на роботу йде, то й нам приготуй.
Але я себе відстояла, всі дорослі, самі собі готуйте, думають, що мною можна керувати, бо я з села.
Далі аби я прибирала по всій хаті.
Це з якого дива? Кожен сам прибирає свою кімнату, а все інше по черзі. Я не буду життя марнувати на ваші два поверхи і підвальне приміщення.
Нарешті додумалися найняти домробітницю, чи вони думали, що я все буду робити.
Далі, коли у нас вже була мала дитина, то вони казали аби я й на гуртки дитину водила, і на мовні курси, бо треба аби вона розвивалася.
– Дитині треба дитинства!
– Ти тільки їй те й робиш, що телевізор включаєш, – казали свекри.
– То й що? тепер світ цифровий, кому цікаво, що там на вулиці. Тим більше, погода останнім часом не радує.
Далі аби я вже йшла працювати.
– Ми тобі оплатимо навчання, тільки ти вибери, чим будеш займатися і ми тобі навіть дамо гроші на першу пору, поки ти будеш розкручувати свій бізнес.
Свій бізнес? Їздити по товар, домовлятися з постачальниками, все контролювати і ночей не спати? Мені того треба?
– Я працюю дружиною в чоловіка, йому цього цілком достатньо, то чому вас нічого не влаштовує?, – чемно відмовлялася я.
А далі вже Денис каже, що треба бути корисною для родини, інакше для чого ти в ній. А те, що я дитину на світ привела, що займаюся її вихованням, що дружина для чоловіка – відколи це замало?
Візьмуть будь-яку родину, то там ті самі ролі: дружина тримає родину, а чоловік її забезпечує.
То чому в них по-іншому?
Так ні, купили нам квартиру на околиці міста без ремонту, кажуть аби ми самі на нього заробили.
Чоловік такий певен, що це зробить, а от я сумніваюся, бо ця квартира в такому стані, що її легше по цеглинах розібрати.
Не розумію, чому з нами так повелися, адже я бездоганно виконувала ті зобов’язання, які на себе брала? Чому колись я чоловікові подобалася така, як була, а тепер я маю мати ще більше і більше додаткових функцій, своєрідне оновлення і покращення. Такого ж не буває.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
