Я хотіла обуритися таким черговим відвідинам, але Дмитро правий, мама моя теж у нас гостювала тиждень і він так само мовчки те все зносив, хоч характер у моєї мами ще той.
Вона всі ці дні не змовкала, аби не висловити йому зауважень, що в квартирі все не так, як має бути, що до дітей він не дивиться і не ходить з ними гуляти.
– А що таке?,- казала вже я чоловікові, – Мама правду каже, втупишся в той телефон і все, а діти по хаті скачуть та все ламають. Інші батьки он чи на велосипеді їдуть кататися, чи в футбол грають.
Тому Дмитро брав дітей на вулицю і поки вони ганяли по майданчику, то сидів в телефоні. Я ж це з вікна бачила.
Але, коли приїжджає його мама, то я не можу отак втекти з дому, навпаки, я маю уважно дивитися, як свекруха готує, щоб точно так само, готувати для її синочка, прати для її синочка, прибирати для її синочка… Я ж нічого не вмію і все треба мене вчити.
Тому це все було геть інше.
Але я не заперечувала. Дмитро аж рота відкрив, коли я сказала:
– Чудово, хай їде.
– Ти здорова?
– Так, зі мною все гаразд, – відказала я, але чоловік і далі дивився на мене дуже пильно.
Ні, я не полюбила свекруху, просто мені чомусь тільки зараз на дещо відкрилися очі. Справа в тому, що, коли мама у нас гостювала, то вона вставала раніше, казала, що не може спати, і готувала для нас усіх сніданок. Це не було щось аж таке: варена картопля з підливою та салат чи закрутка.
Проте. За цей час я встигала і дітям портфелі зібрати, одягнути їх, одягнутися самій, почистити зуби і вчасно прийти на роботу, попередньо, вчасно відвівши дітей в школу.
Це була така допомога, що я не можу передати і я дуже не хотіла аби мама їхала, я розуміла, що ця варена картопля, це не просто сніданок чи допомога, це я знову маленька дівчинка, про яку піклується мама.
Тому, коли приїхала свекруха, я її обійняла і сказала, що рада її бачити.
– Ти здорова?, – спитала й вона.
– Так, цілком, а з вашою корисною їжею, то буду ще здоровіша.
Я усвідомила, що приїхала мама мого чоловіка, вона інша, але вона теж хоче аби її дитина була ситно і смачно нагодована, а як я буду їй допомагати, то ми обоє справимося краще. От і все. Різниця тільки в тому, що моя мама жаліла мене і давала мені відпочити, а свекруха жалітиме сина і даватиме йому відпочити. А я може й знову встигатиму все робити зранку, коли поговорю зі свекрухою відверто, щоб вона не просто командувала мною, а мені помогла. А як ви ставитеся до приїзду свекрух?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
