Усі в селі вважали Олексія ледарем. Жив він у похилому будинку. Господарство не вів. Хата йому дісталася від батьків. На які гроші він жив, ніхто не знав. У когось, щось поцупить, іншим підсобить, хтось почастує.
Одного разу до нього на подвір’я забрів собака. Олексій не зрадів такому гостеві і навіть не погодував його. Швидше за все пес забрів погрітися та так і залишився. Чоловік його не проганяв, удвох веселіше. Назвав собаку гучним ім’ям Лакі.
Собака цілими днями бігав по селі, шукав їжу, надвечір повертався до Олексія додому. Іноді він супроводжував господаря. Якщо раптом Олексій десь хильнув зайвого, не міг дійти до будинку і відпочивав під кущиком, Лакі мирно лягав поруч, притискався до чоловіка і тихо сидів, охороняючи його сон.
Так сталося, що Олексій занедужав. До нього нікому не було діла. Він лежав один у своєму домі та розмірковував.
«От піду я на той світ, хто ж проведе мене в останню путь? Лакі залишиться один. Будинок знесуть. Всі мене згодом забудуть. Нікому я не потрібен».
Олексій тихо заплакав. Лакі підійшов до нього і злизав зі щік сльози. Потім, замахавши хвостом, вискочив надвір.
— Лакі, Лакі, — покликав собаку Олексій, — Он навіть пес від мене втік.
Чоловік заплющив очі і його, незважаючи на голод, здолав сон.
Олексій прокинувся від раптового галасу. Розплющивши з переляку очі, він побачив радісного Лакі. У зубах він тримав живого півня. Півень кукурікав на все горло, плескав крилами і намагався клюнути собаку в ніс. Лакі переможно виляв хвостом. Олексій з переляку схопився.
— Звідки ти притягнув цей суп, — радісно вигукнув господар. — Відпусти. Я зараз, поки господарі не знайшлися приготую з нього чудовий бульйон. Разом налопаємось.
Олексій побрів у сарай за сокирою.
— Агов, сусіде, випадково не Ваш собака поцупив у мене півня? – незнайома жінка стояла біля хвіртки. — Мені, здається, що ваш, бо он на Вашому подвір’ї розкидане пір’я.
— Ні, нічого не знаю, — захитав головою Олексій, — А Ви хто?
— Теща вашого сусіда, — пробурмотіла жінка і рішуче попрямувала у двір.
Чоловік злякався, його покинули сили і він почав завалюватись на один бік. Жінка не розгубилася та підхопила Олексія. Вона затягла його в будинок, поклала на ліжко і оглянула кімнату.
— От, бовдури, — посміхнулася жінка, побачивши півня і розгубленого собаку, — Давно голодуєте?
— Я не пам’ятаю, — почервонів Олексій.
Жінка зітхнула. Вона принесла їжі всім домочадцям, нагодувала їх і викликала швидку.
Ніна Павлівна, так звали тещу сусіда, почала приходити до Олексія, стежила за прийомом ліків і годувала їх.
Лакі до неї прив’язався, півень радісно кукурікав, а Олексій з нетерпінням чекав на її візит. Через два тижні чоловік одужав.
— Олексію, ти ще зовсім молодий чоловік, — якось звернулася до нього Ніна Павлівна, — У сини мені годишся. Але ти себе зовсім занедбав. Та тебе не стане, ніхто й не поплаче. Ти добрий, от тільки лінивий. Тобі б кинути чарку, влаштуватися на роботу, он на фермі потрібен сторож. Господарство завести. Там, гляди, і жінку зустрінеш. Одружишся. Що одному поневірятися. Пропадеш.
Олексій замислився. Оглянув свою халупу, де панували злидні. У кутку лежав собака, поруч з ним сидів півень, який так і не потрапив у суп.
«От півневі пощастило, залишився живий!» – розмірковував над її словами Олексій. — «Значить, бувають у житті дива. Може й мені пощастить. Треба сходити на ферму. І в рот більше ні-ні. Згубить мене оковита. Час зав’язувати. Бо як склею ласти, то з ким Лакі з півнем залишаться?»
Олексій зітхнув, знайшов засмальцьований паспорт і підійшов до вихованців. Лакі схопився і закружляв біля ніг. Півень недовірливо глянув на господаря і одвернувся.
— Не віриш? – звернувся Олексій до півня. — Даремно. Я йду влаштовуватись на роботу. Все. Крапка. Треба жити. А тебе я називатиму супчиком. Якщо зараз все не зміню, сам до чортів у суп потраплю.
За рік Ніна Павлівна приїхала до родичів у гості.
— Як там ваш сусід поживає, — поцікавилася вона у доньки, — Так і далі очі заливає?
— Що ти, – махнула рукою донька, – Він кинув, працює. До нього приходить жінка. Женитися надумав. Півень у нього смішний, задерикуватий, нарівні з собакою будинок охороняє. Він його Супчиком називає.
Фото ілюстративне.
