Багато світових знаменитостей та послів доброї волі ООН відвідали Україно впродовж широкомасштабного вторгнення Росії. Так, на початку до Києва приїздила акторка та продюсерака Джессіка Честейн. Акторка розповіла в своєму Instagram, як вона потрапила в Україну, і що дорога дала їй змогу зібратися з думками.
Честейн відвідала не лише Київ, а й розгромлений війною Ірпінь. Також вона зустрілася із президентом Володимиром Зеленським.
“Ми прилетіли до Польщі, їхали чотири години, потім їхали потягом ще 11. Я нервувала, але тривалість подорожі дала мені час заспокоїтися. Зараз я почну ділитися з вами тим, що побачила”, – зазначила Джессіка.
Зірка зазначила, що їй потрібен був час аби сприйняти те все, що вона побачила в Україні.
«Мені знадобилося декілька тижнів, щоб опрацювати все, що я побачила під час поїздки до Києва», – каже вона.
Найбільше її вразило відвідування дитячої лікарні “Охматдит”, вона була вражена тим, що такі маленькі пацієнти мають таку надію і силу.
“Одним із вражень цієї подорожі, яка змінила життя, був мій візит до дитячої лікарні “Охматдит”. Мені випала нагода познайомитися з неймовірними дітьми. Діти здивували мене своєю надією і силою. Багато з них покинули свої домівки і місяці вони провели в лікарні. В Україні триває величезна гуманітарна криза. Ми не можемо забути невинних, постраждалих від безглуздих актів наcильства. Я завжди буду вдячна, що зустріла цих милих маленьких дітей з великими хоробрими серцями”, – поділилася у своєму Instagram зірка.
Фото: скрін.
09/06/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся