Ох, люди! можливо моя історія стане для когось пересторогою і навчить не робити поспішних висновків, а головне – не палити мости не розібравшись.
З Сергієм ми п’ятнадцять років у шлюбі офіційному, маємо двох синів обом по двадцять – близнюки. Одрудились якраз коли нашим діткам п’ять виповнилось а до того жили разом без “штампу”.
Сергій у мене золотий чоловік був. Не мав згубних звичок, нас з дітками обожнював, усе робив, як я просила. Працював на СТО і мав завжди гарні гроші, я вчителювала. Жили, як усі живуть: тихо-мирно, нікого не чіпаючи.
Але останнім часом став мій чоловік занадто часто на роботі затримуватись. Він і до того міг ніч машину ремонтувати, якщо замовлення термінове, але останнім часом надто зачастив. Та й “працював” якось дивно. У той час, як він затримувався телефон вимкнено було.
Змінився до того ж. Задумливим ходив, спала я все частіше одна, адже він десь під ранок приходив, або прийде, ляже й спить. От що б ви подумали?
Останньою краплею стало те, що його співробітники шукали через мене якраз у той час, коли він був “на роботі”. Тож я не стала принижуватись з’ясовуванням стосунків – зібрала речі і нічого не пояснюючи поїхала до мами.
Сини зараз обоє за кордоном на навчанні, їм сказала, що ми вирішили з татом пожити окремо. Одразу подала й на розлучення, адже жити зі зрадником наміру не мала ніякого.
Сергій телефонував, кілька разів приїздив, але що нового він міг мені сказати? Одного дня я просто поїхала до подруги у Неаполь. Почуття мої були розбиті вщент і я вже ні на що хороше не сподівалась. Синам, які дуже прив’язані до тата, сказала, що просто жити більше з їхнім татом не змогла. Хай краще я буду винна.
Сергій мені писав щодня, але я навіть не відкривала його повідомлення. Занесла його у чорні списки де тільки могла, а наостанок побажала і йому і його новій парі щастя, подякувавши за роки, що ми були подружжям.
Місяць минув. Я вже й роботу тут знайшла, ніби як і звикати почала, аж одного дня перегортаючи стрічку в соціальній мережі я побачила знайому постать на одному із відео. Аж у жар кинуло – відео було зняте ще у червні волонтерами, які допомагали розбирати завали у постраждалих районах. Серед чоловіків, що вивозили уламки чиєїсь хати був мій Сергій.
Все одразу склалось в одну картинку. Я навіть зрозуміла, чому він мені не казав і чого засинав знесилено. Зміна характеру, задумливість. Ну а який ти будеш стоячи на згарищі чиєїсь хати?
Я б не пустила його туди. Каюсь. Просто, він настільки мав слабке здоров’я і його так часто діймали радикуліти, що я б на порозі лягла, але він туди б не пішов.
Змогла додзвонитись до свого чоловіка лиш на третій день. Пояснила йому все, просила вибачення, сказала, що повернусь першим же рейсом, але він попросив цього не робити. Мій Сергій зараз в ЗСУ. Ремонтує авто, але далеко від нашого дому. Попросив мене бути в безпеці, адже він хвилюватиметься за мене, якщо я буду вдома одна.
Я власними руками ледь не зруйнувала свою родину. Розмовляю з Сергієм і відчуваю, що він і досі має на мене образу, адже я могла подумати про нього таке, а ще так легко відмовилась від нашого шлюбу.
Не знаю, чи буде колись, як було.
08,08,2022
Головна картинка ілюстративна з вільних джерел.
