Непорозумінь між мамою та сином побільшало вже в день весілля. Після першого весільного танцю наречена відчула легке запаморочення, яке не проходило, і двоюрідний брат Юрія зголосився відвезти наречених у лікарню. Поїхала з ними й Алевтина, а там з’ясувалося, що Марина при надії на малому терміні, про який ще й сама не знала. Юра та брат Андрій дуже зраділи, та в Алевтини, крім непорозумінь із сином, з’явилися ще й підозри щодо невістки: чия дитина. А те, що Андрій приділяє їй так багато уваги, Алевтина подумала, що він може бути батьком, адже ж саме Андрій їх познайомив.
Юрій навіть слухати не хотів мамині здогадки про минуле Марини, про те, що не його дитина й, порадившись із молодою дружиною, вирішив відправити її на дачу, яку мамі й дядькові Сергію залишила в спадок бабуся. Адже свіже повітря, овочі з грядки сприятимуть здоров’ю Марини. Це рішення тільки долило у вогонь підозрінь оливи, що саме там невістка матиме нагоду зустрічатися зі справжнім батьком її дитини.
Алевтина Василівна вирішила також поїхати на дачу пересвідчитися, як там невістка. А коли побачила, як на терасі Марина Андрію чай наливає, безцеремонно запитала, що він тут робить.
– Тітко Алевтино, я маю таке ж право на цю дачу, як і ви. То чому питаєте?
– А тому, що ти свою дружину з дітьми до батьків відправив, а з братовою розважаєшся?
Алевтина Василівна вирішила поговорити з братом Сергієм щодо своєї підозри про можливий зв’язок невістки Марини з його сином Андрієм, так як знала, що він ще той донжуан. Сергій спробував заперечити, та сестру важко було переконати. Вона сказала, що він сина прикриває, бо сам такий же гульвіса, а яблуко від яблуні недалеко відкотилось. Сергій змушений був пообіцяти, що виведе сина на чисту воду. Трохи заспокоєна жінка поверталася від брата на дачу, коли побачила, що невістка проводжає якогось хлопця. На запитання, хто це, лише «та так» спромоглася відповісти.
Наступного дня Марина почала нарядно одягатися і наводити макіяж.
– Куди це ти зібралася? – запитала свекруха.
– Піду на річку.
– В твоєму стані? – здивувалася Алевтина. – Не боїшся щось підхопити?
Але невістка її не слухала. Та не на ту попала. Алевтина Василівна включила детектива й назирці хащами пішла за нею. І недаремно. Назустріч Марині лісовою дорогою їхав білий автомобіль, коли зупинився, з нього вийшов вчорашній незнайомець, і Марина сіла з ним у машину, та свекруха встигла сфотографувати пару. А ввечері вона влаштувала невістці допит і звинуватила її в зраді.
Алевтина Василівна повернулася в місто, щоб сину Юрі показати, на якій машині його благовірна поїхала «на річку». Їй вдалося засіяти сумніви в душі Юрія щодо вірності його дружини, і він поїхав на дачу з’ясувати стосунки з коханою. Там застав в сльозах дружину, яка за щось дорікала Андрію, а той виправдовувався і просив пробачення.
Виявляється, Андрій з Мариною працювали в одній фірмі. Саме він і познайомив її з Юрою. А після весілля, знаючи про напружені стосунки невістки зі свекрухою, вирішив вполювати двох зайців: запропонувати Марині поїхати на дачу, нібито задля оздоровлення, відправити свою родину до батьків дружини, мотивуючи, що займеться ремонтом дачі, а самому порозважатися з сусідкою, його черговою пасією. Коли Марина намагалася його усовістити, мовляв, як же дружина, Андрій почав їй докоряти: якби не він, досі в дівках сиділа б.
Хоч Марина щиро каялася, що прикривала походеньки Андрія, залишалося нез’ясовано, хто ж той незнайомець, з яким сіла в машину, і якого свекруха також записала в можливого батька майбутньої дитини.
На велике розчарування Алевтини, що так надіялася на швидке розлучення сина, все виявилося ще простіше: зі своїм співробітником Марина їхала в місто, щоб із платіжною карткою запастися продуктами, бо в холодильнику було пусто, а з терміналом сільські магазини не працювали. Свекрусі про це не сказала, бо в неї і так було забагато недовіри. Хоч Андрій підтвердив, що цього хлопця знає, ніякий він не залицяльник, Алевтина Василівна продовжувала перебувати в своїй вигаданій реальності.
На щастя, Юрій виявився розсудливим і мудрим, пара оформила позику на житло, стала жити окремо, щоб жінки якомога менше пересікалися. А коли народився Стасик, Алевтина прискіпливо приглядалася, на кого дитина схожа. Своїх нав’язливих думок жінка так і не позбулася, постійно скаржиться сусідкам по дачі то на невістку, що зуміла захомутати перспективного чоловіка і не дає йому здобути кар’єру, то на невдячного сина, якому життя своє присвятила, а він так мало спілкується з нею.
