Поліна дівчина забезпечена. Вона має квартиру в хорошому районі і кімнату в центрі міста. Цей спадок їй залишили мама та бабуся, після того як пішли з життя.«»
У квартирі Поліна жила, а кімнату здавала. Вона одружилася вдруге. Її тато довгий час був відсутнім у її житті. Та нещодавно з’явившись, почав налагоджувати стосунки дорогими подарунками та щомісячною фінансовою допомогою.
Декілька разів на тиждень вечорами, вона викладала французьку мову в школі іноземних мов. В цілому, своїм життям Поліна була задоволена. Вона не від кого не залежала. Грошей і вільного часу у неї було вдосталь.
Але, сім’я, зі сторони батька вважає, що Поліна в свої двадцять п’ять років веде занадто вільний спосіб життя. Ні до чого не прагне. На роботі майже не з’являється. До життя занадто легко відноситься. Постійно спілкується зі своїми подружками. Про створення сім’ї і не задумується.
Коли її молодий чоловік запропонував жити разом, Поліна погодилася. Анатолій, за характером спокійний і домашній. Не має поганих звичок. За фахом він програміст, працював дистанційно. Заробіток у нього був не великий, але Поліну це не бентежило. Їй з Антоном було комфортно. Вони один одного не дратували.
Поліна керувати автомобілем не любила, тому вечорами Антон відвозив і забирав її з роботи. До речі машину подарував їй батько. І, відносини з батьком у Поліни стали краще. Антон, теж прекрасно себе почував. Він проживав окремо від батьків. Ніхто його не докоряв, з приводу роботи.
Разом з Антоном вони прожили близько трьох років. До того моменту, як до неї в гості завітав колишній однокласник Андрій зі своєю дівчиною Аліною. Андрій познайомився зі своєю дівчиною, коли їздив у село до бабусі.
Та з часом вирішив він перевезти її до себе жити в місто. Аліні відразу сподобалася міське життя. Але Андрій жив на околиці міста в маленькій однокімнатній квартирі.
Тому простора квартира Поліни, з хорошим ремонтом поруч центру, відразу їм сподобалася. Гості засиділися допізна, і Поліна попросила Антона відвезти їх додому.
Через кілька днів Аліна зателефонувала і попросила, щоб Антон допоміг їй з комп’ютером. Пізніше, їй знадобилося забрати, з поїзда, посилку від батьків.
А ще через декілька тижнів, Аліна прийшла вся в сльозах. Вони не порозумілись з Андрієм, а йти їй було більше нікуди. Так вона і прожила у них тиждень. Доки Поліна намагалася помирити їх.
Після того Аліна поїхала. А у Антона занедужала мама і щоранку він їздив до неї. Повертався тільки ближче до вечора.
За словами Антона його мамі ставало гірше. Він просив у Поліни гроші на все що виписували спеціалісти. З батьками Антона, вона майже не спілкувалася. Тому їй подобалося, що Антон її не кличе допомагати мамі.
Коли Антона не було вдома, на порозі з’явилася Аліна. У вічко Поліна побачила, що дівчина дуже схвильована, а в руках у неї валіза. Вона вирішила, що дівчина знову не знайшла спільної мови з Андрієм. І, спокійно відчинила їй двері.
– Ми з Антоном любимо один одного. А з тобою він лише тому, що шкодує тебе. – заявила Аліна.
Ну а далі уже і геть смішно: зайшла і по-хазяйськи почала озиратись а потім узагалі попросила Поліну звільнити квартиру.
Поліна дістала валізу, щоб скласти речі. Аліна, стояла поряд з нею і квапила, адже хотіла до приїзду Антона зробити сюрприз.
Сюрприз вийшов відмінний. На порозі квартири чекали його речі і радісна новина, що він стане батьком. І, Аліну чекав сюрприз, що і квартира, і машина належить Поліні.
Довелося Аліні разом з Антоном їхати жити в передмістя до його батьків.
Антона влаштовує його життя з батьками. Мама тарілку супу завжди дасть та дах над головою завжди є. Тому він і досі не працює. Проте Аліну відправили працювати. Логіка залізна: Антон удома і його дитина теж – батьки завжди допоможуть, ну а Алінка повинна думати про майбутнє. А, як?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.
