Вчора приходила Алла Вікторівна та розповідала, як їй онука привезли, щоб наглянула вона за ним. Та не просто так привезли із сумкою речей та іграшок, як це зазвичай у всіх буває. А з справжньою інструкцією.
Ми всі з лавки ледь не впали зі сміху. Як це так? Не повірили навіть спочатку. Думали, перебільшує Алла Вікторівна.
Але ні. Щоправда.
Вона навіть навмисне принесла з собою цю інструкцію, щоб показати нам.
Там було все за списком. З виділеними пунктами червоною ручкою, які прямо дуже важливі і необхідні. І таких пунктиків майже штук вісімдесят нарахувати можна було.
У списку було все. І, як і скільки годувати онука. Як кашку манну варити, скільки молока, а скільки цукру класти.
Як на вулицю гуляти вивести. Які саме іграшки взяти, а які лише для дому.
У скільки спати вкласти, і яку казку перед сном почитати, це все теж невістка Алли Вікторівни не полінувалася і докладно розписала.
І навіть скільки хвилин зуби чистити, і якої температури молоко має бути, навіть термометр, для вимірювання температури продуктів привезла.
— Що вона мені не довіряє?
Обурювалася весь вечір Алла Вікторівна.
— Своїх, яких синів виховала, старший син часто просить посидіти з його дітьми. І його дружина мені довіряє. Ніколи жодних списків не складала, і звіту, потім не вимагала.
Начебто вона кашу гірше невістки зварить. Більше її вона цих каш за своє життя переварила. Сини он, які красені на її каші виросли.
Навіть сусідка буває, просить за дітьми доглянути і завжди дякує, цукерок улюблених Аллі Вікторівні коробку до чаю принесе.
І жодного разу, ніяких претензій чи вказівок, як і що їй Аллі Вікторівні робити. Чому вона має зі своїм онуком за якимось планом та інструкціями спілкуватися? Може вона, хоче, чим іншим смачненьким, онука нагодувати? Або пограти, у що інше, а не за розписаним планом невістки діяти.
Навіть прикро якось. Якщо так не довіряє їй, то везла б до своєї матері дитину.
— Цікаво до речі своїй мамі теж ці безглузді правила як за онуком наглядати пише чи тільки свекрусі? І взагалі, обурюється Алла Вікторівна, – це все від неробства. Вже давно час на роботу було вийти. А не в декреті засиджуватися. Стільки років сидить те саме прибирання, прання, готування. Ось ми раніше не сиділи довго у декретах. Ледве підросте і відразу в садок дітей, а самі на роботу. А на роботі біганина, інші вже турботи та негаразди. Вранці треба встигнути й самій зібратися та дітей зібрати, кого до садка кого до школи відправити. Всім сніданок усіх вмити, одягнути.
Алла Вікторівна ті правила при нас і порвала. Дуже вже їй прикро, видно по людині.
— Ніби як не має до мене довіри, як до дорослої людини. Може ще й перевірятиме чи все по пунктах зробила? Більше не буду погоджуватись з цим онуком сидіти. І так відповідальність велика, а тепер ще й думай, чи все ти правильно робиш. Воно мені потрібно?
А я прийшла додому і замислилась. Напевне, я б побачивши такий список і не погодилась би з дитиною сидіти. Хіба так можна? Таке враження, що невістка навмисне так зі свекрухою. Хотіла показати, що та геть ні на що не здатна. Чи може я помиляюсь?
Головна картинка – pexels.
