X

Жано, ти це зараз серйозно? — перепитала я, обережно витираючи губи серветкою і намагаючись впіймати її блукаючий погляд. — Ти взагалі бачила вартість цього пристрою? Там п’ять цифр, і перша з них зовсім не одиниця

— На тридцять років дружби могла б і розщедритися! Ти ж чудово розумієш, це не просто чергова дата, це —…

K Anna

Ти не розумієш, Катю, — він зробив крок до мене, і в його голосі з’явилися ті самі оксамитові нотки маніпуляції. — Це питання нашого виживання. Ці кошти дозволять нам закрити всі питання одним махом. Ми переїдемо, почнемо все з чистого аркуша. Хіба пам’ять — це цегла? Пам’ять — це ми з тобою, наше спільне майбутнє

Моє дитинство пахло не ванільним печивом чи свіжоскошеною травою, а важким духом безнадії, який оселився в коридорах нашої старої квартири.…

K Anna

Ви залишаєтеся тут, — відрізала вона, пакуючи дизайнерські валізи. — Мені там потрібно працювати по вісімнадцять годин на добу. Дитина буде тільки заважати. Ти ж чудовий батько, Максе. Тобі не звикати

Усе почалося в той золотавий вересень, коли повітря в нашому містечку стає густим від аромату стиглих яблук і сухих трав.…

K Anna

– Хто це такий? Очі якісь знайомі… Наче я його десь бачила, чи що. У мене всередині все похололо. Я навіть ніж не відклала, так і застигла з ним у руці. На фото був він. Те, що я намагалася вигнати з пам’яті вісімнадцять років, зараз дивилося на мене очима моєї власної дитини

Це був незвичанйи день – повноліття моєї доньки. Я стояла над раковиною, зчищаючи шкірку з чергової бульби, і намагалася не…

K Nataliya

— Господи, дитино… Це що ж воно таке? — Надія сіла на ослінчик, важко дихаючи. — Ти ж казала, вчишся… А батько з матір’ю знають? Люда ж там з батьком кожну копійку рахують, щоб тобі на квартиру відкласти, щоб людина з тебе вийшла.

У Степанівці зими завжди були якимись занадто довгими. Село не те щоб зовсім глухе — дорога асфальтована до самої сільради…

K Nataliya

— Та не треба мені ваша квартира, — він зітхнув і дістав із внутрішньої кишені куртки старий, потертий фотоальбом. — Ви краще подивіться спочатку.

Того вечора Світлана якраз закінчила натирати підлогу в коридорі, коли в двері подзвонили. Це був не короткий знайомий дзвінок, до…

K Nataliya

— Краще б ти борщ нормальний зварила, а не ці напівфабрикати, — він кивнув на сковорідку. — І коту води налий, він уже пів години біля порожньої миски сидить. Зроби хоч щось корисне для дому, а не для свого інтернету.

Світлана стояла біля плити, намагаючись одночасно перевернути котлети й витерти калюжу соку, яку щойно розлив трирічний Денис. У квартирі панувала…

K Nataliya

Вона поклала слухавку. Ігор втомлено опустився на власну валізу посеред порожньої вітальні. Його зачепило не те, що вона пішла, а те, що вона зробила це першою.

Ігор стояв перед дверима своєї квартири, притискаючи плечем важку валізу. Два місяці в Польщі, нескінченні переговори, польська мова, що вже…

K Nataliya

Роман підійшов ззаду, поклав руки їй на плечі й злегка стиснув. Він знав, про що вона зараз думає. Ці спогади були їхнім спільним болем.

– Романе, ти сорочку свою бачив? Ну ту, світло-блакитну, що я вчора на прасувальну дошку поклала? – Ольга зазирнула до…

K Nataliya

Оксана, можна мені побачитися з тобою? Хоча б на кілька хвилин, — попросив він, голос звучав втомлено

— Привіт, Роман, — вимовила я спокійно, сідаючи на своє місце в літаку, і акуратно розмістила сумку під сидінням. —…

K Anna