X

“Ні, Ольго Петрівно. Нам нема про що говорити”, — відрізала я, і мій голос звучав твердо. Я зачинила двері перед її носом, і лише тоді відчула, як тремтять коліна

— Благаю, вислухайте мене! — голосила свекруха крізь сльози, стискаючи дверну ручку, ніби то була остання соломинка в бурхливому морі.…

K Anna

– Олю, а що це ти мовчиш? Ти що за мене не рада?, – свекруха кліпала очима, мов дівчина на виданні, вибір якої я мала похвалити.

- Олю, а що це ти мовчиш? Ти що за мене не рада?, - свекруха кліпала очима, мов дівчина на…

K Nataliya

“Розумію, але якось просила в неї блузку – вона сказала, що ще рано її списувати, сама носитиме”

Я стояла в тій тісній кімнатці, яку ми називали нашою спальнею, і відчувала, як світ навколо мене руйнується. Свекруха, з…

K Anna

“А що тут питати? Рідня ж! Всі свої. Не хвилюйся, я допоможу з приготуваннями.”

Я стояла посеред вітальні, оточена родичами, які дивилися на мене з подивом, а дехто – з обуренням. Мій голос тремтів,…

K Anna

– Гринів! Пів години спізнення! Де ви ходите? Хто за вас усе робитиме? Ви що, геть совість утратили?

Заспала! Поки бігла від ванної до дверей, Олена швиденько нафарбувала губи, кинула погляд у дзеркало й, похапцем закинувши на себе…

K Nataliya

– Знаєш, Маріє, – казав він, обіймаючи її на кухні, поки вона готувала вареники, – я вдівець вже сім років. І думав, що це назавжди. Що більше нікого не буде.

Марії Петрівні було шістдесят три, коли вона вперше за тридцять років відчула, як серце б'ється не так, як зазвичай. Всі…

K Nataliya

Я любила Гришу і вірила, що він все одно вернеться до нас з дитиною, я була готова чекати скільки завгодно.

Це був голос з далекого минулого, коханий голос, який говорив речі, які мені в голову не вкладалися. - Я купив…

K Nataliya

Я сиділа за столом і їла свою трохи підгорілу сочевицю з куркою. І, повірите чи ні, в якийсь момент мені захотілося плакати

Я сиділа за столом і їла свою трохи підгорілу сочевицю з куркою. І, повірите чи ні, в якийсь момент мені…

K Nataliya

Він вийшов з подвір’я, пройшов кілька кроків за хату – і остовпів. На зеленій траві, поруч із старим садком, стояв акуратний будиночок: світлі стіни, невелика тераса, запах свіжого дерева. І навіть невеличке вікно з видом на ліс

- Це тобі, - сказала вона і поставила на стіл ключі. Маленькі, блискучі, ще пахли новим металом. - Що це”…

K Nataliya

Мама сказала, що хоче приїхати до нас у гості. Для мене це була подія! Я тоді думала тільки про одне: зробити все, щоб їй було комфортно. Пересунула меблі, витерла навіть найдрібніший пил, купила нові рушники, щоб мати чим похвалитися. І, звісно ж, я довго ламала голову: що приготувати?

Ви коли-небудь ловили себе на думці, що якась дрібниця з минулого раптом впивається в пам’ять і вже не відпускає роками?…

K Nataliya