Navigate
X

— Тепер питають? — Оксана гірко посміхнулася, сідаючи навпроти. — За стільки років ні листа, ні дзвінка не було. Вони ж самі казали, що у них більше немає старшої дочки.

Прохолодний вечір туманом сідав на асфальт. Оксані здавалося, що ноги в легких черевиках повністю промокли, хоча дощу не було —…

K Nataliya

Степан спочатку думав, що це якась моя тимчасова забаганка, що я передумаю й залишуся. Коли побачив валізи біля дверей, почав щось бубоніти, пробував мене зупиняти, але я вже нічого не хотіла чути. У мені вирувала така образа за всі ці роки байдужості, що я просто зачинила за собою двері й поїхала на станцію.

Щиро, прямо й без прикрас розкажу все, як є, бо вже сили немає це в собі тримати. Стою зараз на…

K Nataliya

— Я тобі не мама вже десять років, Юлю, — відповіла я спокійно, хоча серце в грудях калатало шалено. — Чого прийшла? Олег зараз на роботі, та й немає вам про що говорити.

День видався теплим, сонце вже хилилося до заходу, віддаючи останнє тепло деревам у садку. У дворі чути було, як онуки…

K Nataliya

Наталя приїжджала рідко, переодягалася в гарне вбрання і знову кудись ішла. Потім виявилося, що ті її «справи» були зовсім іншого характеру. Вона познайомилася з чоловіком із міста, який мав власний бізнес, гарну машини та великий будинок.

Колись на моєму подвір'ю постійно лунав дитячий сміх, лежали розкидані іграшки, а зараз панувала гнітюча тиша. Мій син Володимир поїхав…

K Nataliya

— Лесю, ти ж мені як сестра. Я на кілька місяців, зароблю трохи грошей на ремонт, а ти поглядай за ними. Щоб Денис у школу ходив, щоб мали що їсти і було випрано.

Усе почалося з того дня, коли моя кума Інна вирішила поїхати до Італії. Вона зібрала дві величезні валізи, довго плакала…

K Nataliya

Я стояла біля кухонного столу, розкачувала тісто на вареники з картоплею і дивилася, як екран то спалахує, то гасне. На дисплеї знову висвічувалося ім’я — Ольга. Рука автоматчиною потягнулася до ганчірки, щоб витерти борошно з пальців і підняти слухавку, але я зупинила себе. Просто стояла й дивилася на ці сірі літери. Чому я маю знову слухати це годинне бідкання?

Телефон на підвіконні задзижчав уже втретє за цей вечір. Я стояла біля кухонного столу, розкачувала тісто на вареники з картоплею…

K Nataliya

— Ти коли точно приїжджаєш? — запитав Ярослав під час нашої останньої розмови. Його голос у слухавці звучав втомлено, було чути, як на задньому плані діти з’ясовують, чия черга дивитися мультфільми.

Осінній дощ то затихав, то знову починав шмагати по шибках пасажирського сидіння, залишаючи довгі водяні смуги, через які вуличні ліхтарі…

K Nataliya

Я стояла, приголомшена цими словами, і намагалася опанувати себе. Мої думи миттєво перемішалися. Яка дитина? Яке весілля? Ми ж взагалі нічого про неї не чули, син жодного разу навіть імені її не згадав у хаті. Я зробила глибший вдих і спробувала пояснити, що сталася якась жахлива помилка.

Непроглядне листопадове болото розповзлося вулицями, а в моїх думках було ще тоскніше. Я йшла додому з магазину, перекладала важелезну торбу…

K Nataliya

— Та я бачу, що Василь у тебе за головного майстра, — мовила я, роблячи крок до столу і все ще з подивом розглядаючи цю картину. — Я взагалі по сіль прибігла, бо соус на плиті підгарає, а в мене в баночці порожньо.

У мене якраз кипів сотейник із соусом, я кинулася до шафки, аж там на самому дні лише кілька крихт, і…

K Nataliya

— Цього не повинно було статися, — нарешті вимовив він тихим, але дуже холодним голосом. — У мене є власна родина, дружина і син. Я ніколи не обіцяв тобі чогось більшого. Ми просто проводили час разом. Ти доросла дівчина і мала б це розуміти.

Мені часто здається, що все моє минуле життя було чужим сном. Але сни, які приходили до мене останні кілька місяців,…

K Nataliya