Navigate
X

— А його батьки в курсі? — запитала я, не підводячись зі стільця й продовжуючи крутити в руках ручку. — Вони знають, що він тобі це подарував?

Я якраз перебирала на столі старі квитанції, коли Ілона забігла в хату. Вона навіть куртку не зняла, так і стояла…

K Nataliya

— Що він за один? — питав батько, сидячи на веранді й затягуючи робочі черевики товстим шпагатом, бо рідні шнурки давно порвалися. — Малює? Це що, робота? Ти подивися на його руки. Вони ж м’які, як у дівчини. Він тобі хату збудує? Чи, може, машину зможе перебрати, якщо карбюратор полетить? Тобі чоловік треба, Меланіє, а не артист. Нам у господарстві помічник потрібен. Землі тридцять соток, картоплю самі копаємо, спини не розгинаємо, а він буде з олівчиком ходити?

Коли в хаті ставало зовсім несила, я йшла на горище. Казала, що йду по цибулю, але насправді, до малюнків. Відкривала…

K Nataliya

У палаті нас було троє. До інших жінок постійно приходили чоловіки, приносили передачі, передавали квіти через персонал у реєстратурі. До мене не приходив ніхто. Мені було соромно перед іншими жінками, я намагалася вдавати, що сплю, коли до них приходили відвідувачі.

Я народилася в маленькому селі, де всі про всіх усе знають. Те, що сталося зі мною, досі обговорюють, хоча минуло…

K Nataliya

— Та я ж нічого, я просто так, по-сусідськи, — Вікторія неприємно усміхнулася, поправляючи волосся. — Просто знаю його краще, ніж ти. Він не любить, коли жінки занадто розумні стають. Дивись, щоб твоя міська робота боком не вилізла.

Наталя вимкнула фен і поклала його на гумовий килимок біля дзеркала. Рука втомилася від постійної напруги, пальці ледь помітно тремтіли.…

K Nataliya

— Щось ти позеленіла, Надько, — раптом сказала жінка.

Надії нещодавно виповнилося тридцять вісім років, і все її життя вимірювалося змінами: ранкова, вечірня, вихідний раз на два тижні. Сім’ї…

K Nataliya

— Вона просто колишня, у нас спільні справи незавершені, — глухо сказав він. — Скільки можна це жувати? Вона людина спокійна, не влаштовує сцен через кожен дзвінок. А ти з кожної дрібниці робиш проблему.

Дощ періщив по підвіконню вже третю годину поспіль, затікаючи під старий дерев’яний пройом. Христина підклала під раму складену в кілька…

K Nataliya

Не витримавши, я набрала свою найближчу подругу Олену. Швидко, подекуди плутаючись у словах, описала їй увесь цей «фестиваль турботи». – І що саме тебе так лякає? – щиро здивувалася Олена у слухавку

У понеділок Артем приготував вечерю. Сам. Без жодних натяків чи прохань з мого боку. Запечена курка з травами, легкий салат…

K Nataliya

Вона знову влаштувала мені показову вичитку через те, що я затримався на якусь нещасну годину. Розумієш, Сєня? На шістдесят хвилин пізніше прийшов – і натомість отримав зіпсований вечір та купу претензій

Ноутбук на кухонному столі зазвичай означав одне з двох: або Андрій знову засидівся за робочими звітами до світанку, або просто…

K Nataliya

– Це що… подарунок? – тихо, але виразно запитала вона, переглянувшись із подругами. – Дякую, звісно. Але скажи мені, Оксано, це зараз так заведено? Дарувати жінці на ювілей банки з миючими засобами? Я що, на заслужила навіть на скромний букет квітів? Ти вирішила нагадати мені, що я маю тут прибирати?

Кажуть, що люди діляться на два типи: одні бачать у квітах красу та поезію, інші — марнотратство, що за тиждень…

K Nataliya

– Дивись сюди, малий, – сказав батько, тицяючи пальцем у зображення дівчини з густим волоссям і відкритим поглядом.- Бачиш, якою гарною була наша мама? А тепер подивись на неї. Оце тобі урок на майбутнє: не одружуйся з першими красунями, щоб потім не розчаровуватися, коли вся ця краса зникне за каструлями.

Віталій сидів на дивані, тримаючи в руках стару глянцеву фотокартку, де краї вже трохи облупилися й загорнулися всередину. Хлопець, якому…

K Nataliya