— Навіть не віриться, Степане. Скільки ми всього пройшли, а тепер маємо свій дім. Дякую тобі, що не залишив мене тоді на дорозі.
Людей, про яких йтиме мова, давно немає. Залишилася тільки розповідь, яку колись уголос переповідав дідусь Степан, сидячи на низькому ослоні…