— Не побивайся ти так, Іро, — сказала Оксана, поправляючи хустку. — Молоді вони ще. От притисне життя, тоді згадають про матір, прибіжать як миленькі.
Свекруха мною натішитися не могла, всім хвалилася, яка я добра господиня і мама. Тоді, двадцять років тому, її слова здавалися…