– Так, думаю! – відрізала вона і лягла на ліжко, повернувшись до стіни. – Не треба мене вчити жити. Я сама розберуся, хто мені пара, а хто ні.
Нам обом було вже під сорок. У такому віці на заробітки від доброго життя не їдуть. У кожного за плечима…
Я вирішила не чекати, поки ця прикра ситуація перетвориться на постійні докори, і прямо за столом повідомила всім присутнім, що відкладаю весілля на цілий рік, бо їду на закордонні заробітки.
Я завжди шукала спосіб владнати все так, щоб між нашими родинами запанувала злагода. Коли ми з Ігорем вирішили створити власну…
Донька сама вирішила піти до батька, запросити його на весілля. Вона повернулася додому бліда, очі на мокрому місці. Розказувала, що навіть у хату її не запросили, тримали на ганку
Я завжди дивувалася, чому свекруха так хотіла, аби ми з чоловіком жили погано. Вона зі своїм свекром мов ті кіт…
Наступного ранку біля входу в будку стояв пакет. Усередині лежали термос із гарячим чаєм, контейнер із гречкою та котлетами, теплі шкарпетки й невеликий акумуляторний ліхтар.
Пан Роман прокинувся від того, що вітер знову відігнув край брезенту. Холодне повітря прослизнуло всередину його тимчасового прихистку, поворушило старі…
— Я більше так не можу, Наталю, — мовив він тоді, навіть не піднімаючи очей. — У мене з’явилася інша. Я не хочу брехати ні тобі, ні собі.
Наталя повільно натягнула на дерев'яні плічки свій темно-синій піджак, акуратно повісила його в шафу й зачинила дверцята. У кабінеті панувала…
— Знову прийшов пізно, — тихо мовила Галина, не піднімаючи очей. — Я все приготувала, дерунів насмажила, хату вилизала до блиску. А Ярослав зайшов, глянув на стіл і каже, що вечеряв у ресторані з компаньйонами. Навіть не присів.
Ми сиділи на веранді, і сутінки поволі затягували подвір’я. Галина повільно мішала ложкою давно остиглий чай. Я дивилася на її…
Андрій відсунув чашку. Йому хотілося обуритися, перевести розмову на її недовіру, дорікнути в постійному невдоволенні. Він навіть приготував кілька звичних фраз, але жодна не прозвучала переконливо.
Напередодні Різдва Андрій прокинувся ще до будильника. За вікном повільно сипав сніг, перетворюючи подвір’я багатоповерхівки на чистий білий аркуш. У…
Денис називав мене Сонечком, але майже ніколи не питав, що я думаю. Він обирав, куди ми поїдемо, з ким зустрінемося і яку сукню мені краще вдягнути. Я погоджувалася, бо не хотіла бути невдячною. Саме цим словом мама пояснювала майже все, що мене не влаштовувало
- Не дивися під ноги. Дивися туди, куди хочеш дійти, - сказав Мирон і першим ступив на вузький дерев’яний місток.…
– Мамо, ти можеш просто вийти і не чіпати мене? – сказав він тоді голосом, в якому чувся відзвук батьківської зверхності. – Мені це не потрібно. Батько каже, що ти тільки й умієш, що сидіти зі своїми книжками в бібліотеці та варити супи. Не лізь у мої справи.
Коли світло у вітальні гасне і залишається тільки тьмяна настільна лампа, я зазвичай сиджу на кутку дивана і дивлюся на…
У вівторок я відпросилася раніше з роботи. Довго вибирала, що вдягти, переміряла увесь свій небагатий гардероб, зупинившись на скромній, але елегантній сукні. До кав’ярні я прийшла на п’ятнадцять хвилин раніше. Сіла за крайній столик біля вікна, замовила собі чашку чаю й почала нервово крутити в руках серветку.
Я сиділа біля вікна й дивилася, як по шибці стікають дрібні краплі дощу. Мені виповнилося п’ятдесят, і це була якась…