Navigate
X

– Остапчику, – почувся в слухавці схвильований жіночий голос, – Гнату Опанасовичу зле. Я вже викликала швидку, та поки вона доїде… Ти ж лікар. Може, приїдеш?

Телефон деренчав уперто, не бажаючи замовкати. Остап спросоння відмахнувся від нього рукою, наче від набридливої мухи, і вимкнув звук. А…

K Nataliya

– Та яка ще Інна?! Які виплати? – моє волання розносилося по всьому кабінету адвоката, але чоловік у строгому костюмі лише співчутливо зітхав і перекладав папери з місця на місце.

- Та яка ще Інна?! Які виплати? - моє волання розносилося по всьому кабінету адвоката, але чоловік у строгому костюмі…

K Nataliya

Віра знала, що Катерина залишила квартиру. І саме ця квартира стала для неї головною причиною допомогти.

Коли Віра зайшла до палати, їй здалося, що лікарку вже десь бачила. Не просто бачила в коридорі, було в обличчі…

K Nataliya

– Вадиме, що відбувається? – тихо запитала вона, дивлячись йому в очі. – Ти останнім часом сам не свій. Твоя мати проти нашого весілля?

Віра Степанівна йшла додому з магазину, перекладаючи з руки в руку важку сітку з картоплею. Ноги боліли, гула спина, а…

K Nataliya

– А ти хто така? – сказав він їй тоді прямо в очі, виставивши за ворота її валізи. – Ми з Галею тут ґаздуємо. Хата на мене оформлена, ти тут ніхто

Дах новозбудованої хати відблискував проти травневого сонця свіжим, темно-вишневим глянцем металочерепиці. Леся стояла посеред подвір’я, взявшись у боки, і з…

K Nataliya

– Ти забудь, що хтось за тобою бігати буде! – сплюнув він спересердя через паркан і рвучко повернувся, збиваючи чоботами грязюку на дорозі.

Тарас грюкнув хвірткою так, що аж дерев’яний штахетник затріщав. - Ти забудь, що хтось за тобою бігати буде! - сплюнув…

K Nataliya

Чоловік мені пробачив, але я собі простити не можу, ні не вчинку мого, а того, що слухала свою маму

Чоловік мені пробачив, але я собі простити не можу, ні не вчинку мого, а того, що слухала свою маму. Мені…

K Nataliya

– Хай носить те, що є! – відрізав чоловік. – Я в його роки в одному пальті з братом ходив і нічого, виріс. Ти сама хоч копійку в хату принесла, щоб вимоги виставляти? Сидиш дома, ніде не робиш, а вимоги як у міської пані.

Коли я дивлюся на свої руки з порепаною від постійної праці шкірою, завжди згадую свої шкільні роки. Тоді мені страшенно…

K Nataliya

– Мамо, тату, у мене є новина, – сказала я прямо з порога, витираючи спітніле чоло. – Я виходжу заміж. У нас із Віктором буде дитина.

Сонце тільки-но почало повертати на обід, коли я зупинилася біля високого паркану. За огорожею, на дерев’яній лаві під розлогою грушею,…

K Nataliya

— Вам добре сміятися! — вигукнула я, підвівшись і витираючи брудні долоні об джинси. — Ви стоїте тут, жартуєте, розказуєте про якісь селища! Ви взагалі нічого не знаєте!

В той ранок ліс зустрів мене тишею. Низькі сірі хмари зачіпалися за верхівки смерек, а волога трава одразу промочила мої…

K Nataliya