Я сто разів пробувала поговорити з чоловіком поза домом, але він казав, щоб я не витрачала його гроші на кафе, краще в мами щось смачне поїсти
Може, хтось би інший зрозумів все з першого разу, але, як то зараз кажуть, доля мені ще раз і ще…
– Я маю людей уважити зі своєї родини, а ви зробите якісь гульки на подвір’ї і щоб я гостей на таке везла? Я вже краще переплачу, але буде все так, аби на все життя запам’яталося. Але от вже молоду самі вберете.
«Якщо для тебе це так складно зробити мені таку дрібницю, то я більше ні з чим не буду до тебе…
Я стояла там, у своїй кухні, з тарілкою в руках, і відчувала, як обличчя червоніє від сорому. Це був день народження мого синочка Максимка, йому виповнилося 5 років, і я старалася з усіх сил
– То ти тільки салат і картоплю приготувала? А якісь цікаві закуски будуть? Ну, типу канапе чи свіжі фрукти? –…
Не хвилюйся, Анно. Мама тебе полюбить. Вона така добра, що всі її хвалять і люблять
– Боже мій, ти що, зовсім не розумієш, як треба вести господарство? Цей борщ виглядає так, ніби ти його тиждень…
– Він вартий кращої, ти вже вибач, Інно. Такий красень, а тебе вибрав. Пощастило тобі. А він часом не має якогось гарного друга?
«Ти варта кращого», - чули таке колись про себе? Певно, стенали плечима і хмикали, бо яке вже краще? І це…
– Оленко, доню, побула заміжня, галочку в паспорті поставила і на тому крапка
Раніше я про це й не задумувалася, бо й так було повно думок в голові, але зараз донька моя вчиться…
Досить! Я не хочу чути твої виправдання. Збирай речі і йди. – Він повернувся спиною, і двері за ним грюкнули
– Чому ти не віриш мені, Андрію? Я ж для нас усіх старалася, для нашого сина, для майбутнього! – мій…
– Йди і вертай чоловіка, як це так? Скажи, що ти йому пробачиш та перепроси, скажи, що була не права і більше такого не повториться.
Мама знову зателефонувала з одним і тим же. Я їй сто разів кажу, що не можу розірватися, бо маю кого…
Олено, я йду. Вона при надії, – сказав Андрій, стоячи в дверях нашої кухні, тримаючи спортивну сумку з речами
– Олено, я йду. Вона при надії, – сказав Андрій, стоячи в дверях нашої кухні, тримаючи спортивну сумку з речами.…
Бо це моя мама, а не чужа людина! – він підвищив голос, його очі палали. – Ти хочеш, щоб я чужим людям платив, коли у нас є дім, місце, ти? Ти ж удома половину дня!
– Тарасе, я серйозно, давай ще раз поговоримо! – я намагалася стримати роздратування, стоячи посеред кухні з чашкою кави в…