X

Я не розумію, Юліано, чому ти поводишся як чужа людина. Це ж не так складно — позичити! Ти ж знаєш, що я б зробила для тебе те саме!

— Юліано, ти мене взагалі чуєш? — Голос Маріанни був просочений гірким докором, і здавалося, що відстань у тисячі кілометрів…

K Anna

— Я… — Наталя замовкла. Як пояснити, що вона всього лише донька маминої подруги, але при цьому — єдина людина, яка справді піклувалася про тітку останні роки?

Оксану ховали під проливним дощем. Наталя стояла біля краю свіжої могили, розглядаючи навколо незнайомі обличчя. Яка дивина – за життя…

K Nataliya

Думала: ось виросте Артем, стане самостійним, і я нарешті видихну. Куплю собі квиток кудись до моря, посиджу з книжкою, посплю досхочу. Звичайні мрії

Двері ще не встигли зачинитися за сином і невесткою, а я вже набрала номер. — Артеме, — сказала я, стараючись,…

K Anna

Катя забула, коли собі нову куртку купувала, а свекруха щорік з обновкою.

«Не можна. Просто не можна захворіти», — думала Катя, прискорюючи крок. Листопад наче навмисно періщив дощем і розводив калюжі біля…

K Nataliya

Ти що, хочеш, щоб я в свої роки починала збирати курячі яйця й ганятися за козами?

Петро саме повернувся з чергової поїздки до села й одразу почав розкладати на столі якісь папери – оголошення про продаж…

K Anna

Угода? Романе? Ти думаєш, я зможу колись дивитися на тебе й не згадувати, як ти вчинив?

Я сидла на дивані в квартирі своєї подруги Софії, тримаючи в руках його телефон, який він випадково залишив удома. Серце…

K Anna

Батько подарував доні машину на повноліття, як гарно звучить. Правда? У суспільстві, де подарунок вимірюється не лише ціною, а й увагою та щирістю, це мало б викликати розчулення і захоплення. Але не в моїй історії.

Батько подарував доні машину на повноліття, як гарно звучить. Правда? У суспільстві, де подарунок вимірюється не лише ціною, а й…

K Nataliya

Але з кожним візитом сили покидали мене. Бачила, як він лежить безпорадний, і думала: а що з моїм життям? Хто тепер організовуватиме поїздки, купуватиме подарунки? Я втомлювалася від лікарняного запаху, від його благань про підтримку. Коли мені жити?

– Ти справді думаєш, що можеш просто повернутися і я все пробачу? – його голос тремтів від ледве стримуваного гніву,…

K Anna

Ми випили вже по дві чашки чаю, коли я помітила на стіні незвичайну чорно-білу світлину. Дуже вродлива, але надміру худорлява жінка приблизно моїх років стояла поруч із хаскі, що сиділа біля її ніг. Обидві вони уважно, і якось сумно, дивилися в об’єктив.

Я завжди плекала мрію про сільське життя. Звісно, не в глухому закутку, де вовки виють, а в гарному, цивілізованому селищі.…

K Nataliya

Ювілей «тітки Саші» — шістдесят років — став справжнім викликом. Мама отримала запрошення і квиток із прикріпленими грошима. — Ні, нізащо не поїду!

Усе почалося з суперечки про борщ. Не згадаю, коли саме, але три чи чотири роки тому моя мама, Валентина Петрівна,…

K Nataliya