X

На які свята? — втрутився батько, і його голос став крижаним. — До Великодня ще пів року. Наталю, ти що, зовсім совість втратила? Моя дружина щотижня збирає тобі пакунки, віддаючи половину нашої вечері, бо ти «бідна й нещасна». А ти тут бенкетуєш потайки?

— Наталю, ти серйозно? Знову ця стара пісня? — Мій батько, Костянтин, стояв посеред кухні з викруткою в руках. Він…

K Anna

Мені байдуже, хто що будував! — Марина зробила крок уперед, наступаючи на акуратно підстрижений газон. — За законом я — така сама спадкоємиця

— Ти справді вважаєш, що маєш право тут перебувати? — Голос Марини був гострим, як лезо бритви. Вона стояла на…

K Anna

Тобто ти серйозно вважаєш, що спадок моєї родини має забезпечити майбутнє хлопця, до якого мої рідні не мають жодного стосунку?

— Тобто ти серйозно вважаєш, що спадок моєї родини має забезпечити майбутнє хлопця, до якого мої рідні не мають жодного…

K Anna

Ну що ти відразу ображаєшся… — пробурмотіла ювілярка. — Сідай, тортик он ще є, трохи завітрився, але смачний

Мамо, а де ж кульки? І де всі діти, про яких ти казала? — мій молодший син, Сашко, розгублено смикав…

K Anna

— Ні, інші онучці й золото дарують, невістці золото дарують, а ви що мені дали? Син ваш подарував павутинку, а не перстень.

Коли Олексій привів Марту до двору, Ганна ще тоді подумала: щось тут не так. Не тому, що дівчина була погана…

K Nataliya

Аж тут мама телефонує. – Бабуся в вашому місті в будинку для літніх людей, – каже,

Після тієї події ми не спілкувалися з бабусею десять років. Я не могла їй пробачити того, що вона зробила і…

K Nataliya

Тепер тільки батьки старенькі їй і підсобляють, — зітхала баба Марія. — Решта рідні відсторонилися. Кажуть, мовляв, скільки можна? Потрібно ж мати хоч якусь відповідальність

Сонце ледь торкалося верхівок старих яблунь, коли Світлана зупинилася біля моїх воріт. Вона тримала на руках маленького Максима, який зосереджено…

K Anna

Артем уже почав нахиляти своє відерце над моїм, його очі горіли азартом і щирим бажанням захистити мій авторитет.

Ми вже майже підійшли до хвіртки нашого обійстя, коли побачили на сусідньому ганку усміхнене обличчя Петровича. Мій давній сусід і…

K Anna

Я відкрила першу сторінку. Папір був дорогим, почерк — рівним і холодним. Те, що я прочитала, змусило моє волосся піднятися дибки

— Наталю, я не розумію, — я розгублено крутила в руках келих, дивлячись на подругу. — Ви ж були ідеальною…

K Anna

– Просто віддайте мені гроші, – свекруха стояла посеред нашої кухні, руки в боки і гнівно світила очима.

- Просто віддайте мені гроші, - свекруха стояла посеред нашої кухні, руки в боки і гнівно світила очима. - Мамо,…

K Nataliya