Navigate
X

Буран тоді вперше за все життя не гавкав. Він лише вперся мордою в заднє скло й дивився, як віддаляється порожній засніжений двір автобази, де на даху трансформаторної будки сиділа самотня сіра цятка.

Величезний кудлатий метис вівчарки на прізвисько Буран знав там кожен куточок. Його ще щеням підібрали водії далекорейсових вантажівок, змайстрували коло…

K Nataliya

– Забирайся, спала мана з моєї дитини і я на все готова аби його від тебе звільнити.

Що дівчині треба аби закохатися? Погляду і усмішки достатньо аби приписати людині добре серце і те, що ви для неї…

K Nataliya

— Жінка має хотіти родини. Я даю тобі все. Ти не працюєш важко, ти маєш усе, що просиш. Але взамін я хочу нормальний дім, де лунає дитячий сміх, а не постійні розмови про нові колекції та квитки на літак.

У кімнаті пахло свіжозавареним чаєм із м’ятою та випічкою, яку ще зранку принесла свекруха, Надія Петрівна. Вони з чоловіком вважали,…

K Nataliya

– Знаєш, Назаре, нам варто спробувати пожити окремо, – спокійно сказала Поліна, сідаючи навпроти.

Недільний ранок починався напрочуд мирно, поки на стіл не опустилася тарілка з гречаною кашею, щедро присмаченою вершковим маслом. - Знаєш,…

K Nataliya

— Я ж про все передумала, поки тут лежу. Навіщо мені та квартира була потрібна? Навіщо я її тримала за собою, кому що доводила? Та хай беруть її, хай Степан переоформляє на себе чи на них двох, мені вже нічого не треба. Аби тільки додому повернутися, аби на ноги стати.

Після весілля Степан та Ірина перебралися в нову квартиру на четвертому поверсі. Житло купували батьки Степана, але оформлення документів відклали…

K Nataliya

— Я відпрацювала повний день, забрала сина з садочка, дотягнула пакети з супермаркету, а тепер маю ще й бігти в магазин за хлібом, бо тобі важко було повернути з дороги?

Дмитро сидів на дивані з телефоном у руках, а на екрані телевізора вже другу годину поспіль крутили футбольний матч. У…

K Nataliya

Усе змінилося наприкінці минулої осені, коли ми повернулися з дачі до своєї міської квартири. У квартирі навпроти, де тривалий час ніхто не жив, з’явилися нові мешканці

Ми з Василем разом вже понад двадцять років, і за весь цей час наше життя текло спокійно. Ми завжди знали…

K Nataliya

– Племінник молодий, знайде собі іншу роботу. Дід йому й так верстати залишив за життя користуватися, годі з нього, – відрізав брат.

Коли дорослі діти нарешті приїхали до батьківської квартири, їхній погляд шукав не старі світлини на стінах, а документи на нерухомість…

K Nataliya

– Та звісно запишу, Надійко, для тебе хоч до кінця місяця. Ти ж людина совісна. Але щось я тебе не розумію. Учора хлопці з його бригади заходили за ковбасою й хвалилися, що за замовлення розрахувалися до копійки, ще й з надбавкою за швидкість.

У невеликій сільській крамниці смачно пахло свіжим житнім хлібом і копченостями. Надія переминалася з ногм на ногу біля скляного прилавка,…

K Nataliya

— А чого це я маю вас годувати? Ви все літо мали, щоб город обробляти. Тепер кожен ледачий до чужих дверей ходить.

У тій родині жінкам чоловіки траплялися не ті, люди навколо були заздрісними, доля несправедливою. Почалося все з Галини. Ще замолоду…

K Nataliya