X

Я не збираюся перед тобою звітувати! Ні про свої витрати, ні, тим більше, про участь чи неучасть у цьому моїх двоюрідних братів. Це, Андрію, мої особисті фінанси! Наша домовленість була вільна трата залишку.

Сьомий рік нашого подружнього життя мав стати найгіршим. Я сидів у вітальні, а навпроти мене була Наталя. Вона щойно категорично…

K Anna

Це ж звичайне знайомство з родиною. Звичайний вечір. Чого я так хвилююся?» — заспокоювала себе вона. Поруч сидів Остап, її наречений – добрий, спокійний, надійний. Можливо, навіть занадто спокійний для такого емоційного вихору, як її родина

Ілона сиділа в автівці біля свого будинку і дивилася на вікна, що тьмяно мерехтіли під вечірнє світло. «Це ж звичайне…

K Nataliya

Марія приклала руку до серця. Ще трохи — і її старання будуть оцінені. І тут у двері вставили ключ.

Марії щойно виповнилося сорок п’ять, і, здавалося, нарешті доля вирішила компенсувати всі попередні розчарування одним подарунком: вона зустріла Олега. Спокійного,…

K Nataliya

– Чому ти перестав зважати на мої думки, Ігорю? Може, втомився на роботі і нам варто вдвох кудись поїхати відпочити? – Так, – задумливо мовив чоловік, – нам треба… одне від одного… відпочити… – і після паузи ледь чутно додав: – Я від тебе йду. А мені чомусь згадався його тремтливий голос і сказані майже чверть століття тому слова «я тебе кохаю» – Прости, але я покохав іншу, не можу без неї жити.

З часу, коли Ігор тремтливим голосом сказав мені «я тебе кохаю» минуло двадцять два, нібито щасливих роки. Бо ж і…

mariya

То ти тепер пані начальник, так? А я думаю, що це ти й вечерю вже не приготуєш, куди ж тобі такій цариці до каструлі. Дитину на маму і на чоловіка, голову догори і пішла керувати.

Це був звичайний осінній вечір. Нашій доньці, Софійці, виповнилося півтора року. Ми сиділи у вітальні після вечері, і я, як…

K Anna

Якщо ти справді вважаєш це місце своєю домівкою і не бачиш, як тут неможливо жити, тоді ти мусиш прийняти рішення

Це сталося близько другої ночі. Я не спала вже кілька годин, прислухаючись до гучних розмов і сміху, що доносилися з…

K Anna

— Степане, ти спочатку набери відра, а потім ласувати будеш. Та й ягід ми вам дамо. І ти, Софіє, не їж забагато.

Все йде по колу, так як і має бути. Саме цю думку повторював про себе Степан Петрович, сидячи з дружиною…

K Nataliya

Я ще тоді мала насторожитися: в домі була повна порожнеча — ні сліду облаштованого життя, ні каструлі, ні миски.

Мене звати Ліна, мені тридцять п’ять. І, мабуть, я належу до тих жінок, які з ранніх років переконували себе: якщо…

K Nataliya

– У нас прийнято раз і назавжди женитися, – казала бабуся Ганні, – Твій син має собі шукати розлучену жінку, а наша дитина має собі шукати хлопця.

Михайло та Ганна мріяли про відпочинок, але єдине, що їй світило, то відпустка в селі. Але вони були й раді…

K Nataliya

Я завжди знала, що наша родина була не така, як усі. Моя мама була у всього села на язиці, бо мала четверо чоловіків і нікому з них в ласку не стояла, від кожного мала по дитині і дуже любила повеселитися. Тому, коли хтось з них був проти її стилю життя, то одразу йшов з сумками на вихід.

До мене прийшла сестра, яку я не бачила вже багато років. Стояла на порозі усміхнена, яскрава, у легкому пальті, ніби…

K Nataliya