X

Ти ж розумієш, — продовжував Андрій, дивлячись на дружину, — що так ми все життя просидимо на одному місці. Треба ризикувати. Вкладатися в щось перспективне.

Олена провела рукою по старому дерев'яному комоду, що залишився від бабусі. Пил накопичувався в куточках, попри те, що вона регулярно…

K Anna

Розумів важко, з опором, але факт залишався фактом: Анна більше ніколи не дозволяла приймати рішення за неї без її згоди

Анна дивилася на екран телефону — годинник показував сьому ранку. За вікном ще тільки світало, сіре київське небо повільно рожевіло…

K Anna

Телефон задзвонив у суботу ввечері. Номер був незнайомий. – Алло. Це Олег, – голос хлопця дрижав. – Ви давали номер.

Віктор Сергійович дивився у вікно на голі лютневі дерева. Позаду залишився об’єкт - чергова бетонна коробка, яка мала приносити гроші,…

K Nataliya

Софія була молодша на три роки, але вже тоді люди оберталися їй услід. Світле волосся, великі очі, ніжні риси обличчя. Сусіди казали батькам: «Ваша молодша — буде красунею». А про Анну додавали тихо, ніби між іншим: «А ця — розумниця, одразу видно»

Анна завжди пам’ятала той день, коли вперше відчула себе негарною. Їй було дев’ять, вони з молодшою сестрою Софією приміряли сукні…

K Anna

Я не люблю сидіти на місці, — сказав він, витираючи руки ганчіркою. — Краще сам зроблю, якщо маю час і змогу. То й заробляю нормально. Не скаржуся

Оксана завжди вважала себе жінкою, яка все тримає під контролем. У тридцять шість вона вже була директоркою невеликого, але стабільного…

K Anna

Я на мить зупинилася, розгортаючи якусь дивну синю футболку, якої раніше не бачила. — Які ще дрова, Павлусю? Тобі вісім років.

Я не знаю через що ми тоді посварилися, але бачити чоловіка не хотіла ніколи. Так йому й сказала. Сергій зібрав…

K Nataliya

Дмитрик грався з Миколкою у дворі, вони щось там з палок будували. Я дивилася на них і думала – а може справді лишити малого? Ну, де троє, там і четверо. Якось прогодуємося.

Я пам’ятаю, як Оля вперше з’явилася в нашому під’їзді. Це було восени, дощ такий періщив, що світу не було видно.…

K Nataliya

Вдома вона знову зайшла на кухню. Сіла на табурет і закрила обличчя руками. — Це я винна, — сказала вона вголос.

Таня зняла черевики й одразу відчула, як гудуть стопи. Вона не вмикала світло, просто стояла хвилину в темряві, слухаючи тишу…

K Nataliya

Андрію, ти чого завмер? Сплати зараз, у додатку комісія менша до восьмої вечора. І не забудь квитанцію роздрукувати, в деканаті завжди вимагають папірець, кам’яний вік якийсь.

— Андрію, ти чого завмер? Сплати зараз, у додатку комісія менша до восьмої вечора. І не забудь квитанцію роздрукувати, в…

K Anna

Останній трамвай

Листопадовий вітер діяв по-господарськи: одним ривком вирвав із рук парасольку, жбурнувши її в калюжу, як непотрібний реквізит. Марія навіть не…

K Vasyl