X

Вона смикнула ручку дверей дуже швидко, сподіваючись заскочити жартівників, але майданчик знову був порожнім. Вона вже хотіла гукнути щось сердите у темряву сходової клітки, аж раптом опустила очі. На масивній металевій ручці її дверей висів звичайний прозорий пакет, зав’язаний на вузол.

Оксана Миколаївна поставила чайник на плиту й задивилася у вікно. Надворі була звичайна сіра весна — та пора, коли зима…

K Nataliya

— Доброго ранку, мамусю, — шепочу я, відчуваючи, як до горла підступає клубок. — Вже пора підійматися.

Вона лежить у ліжку, вкрита легким пледом, і в цій ранковій тиші здається зовсім крихітною. Я підходжу навшпиньки, завмираючи від…

K Nataliya

Андрій витяг багаж, а потім з машини несміливо вибрався хлопчик років шести — худенький, з великими, сповненими німого запитання очима.

Сонце хилилося до обрію, розфарбовуючи верхівки старих лип у кольори стиглого меду, коли біля хвіртки садиби на околиці села зупинилося…

K Nataliya

Через місяць відбулося скромне весілля. І знову мама здивувала мене: вона не дала жодної копійки, сказавши, що це турбота зятя. Свекруха навіть не запитала, чому моя мама не допомогла

— Ти зобов’язана негайно передати свою частку в помешканні на Марію! — рішуче вимовила Тетяна Петрівна, простягаючи мені той паперовий…

K Anna

— Так, це щастя, — свекруха на мить пом’якшала, але тут же її погляд став діловим. Вона зиркнула на Оксану, яка продовжувала нарізати сир. — Оксано, люба, я б хотіла з сином наодинці дещо обговорити. Суто наше, родинне. Ти не образишся, якщо ми трохи пошепочемося в кімнаті?

Оксана та Ігор не здивувалися ранньому візиту Маргарити Степанівни. Вона не чекала запрошення, а просто пройшла в коридор, на ходу…

K Nataliya

Колишня? — перепитала я, відчуваючи, як земля вислизає з-під ніг. — Сьогодні мало бути наше весілля, Дмитре! Гості чекають, а ти тут… з нею?

— Де ти був? — запитала я, намагаючись стримати тремтіння в голосі, коли двері спальні прочинилися, і він з'явився на…

K Anna

— Слухайте, пані, — кажу їй прямо, бо за день так наслухаєшся, що язик віднімається. — У мене тут хлібна ятка, а не благодійний фонд. Мені за кожну крихту перед господарем звітувати. Йдіть он у пункт прийому скляної тари, він за рогом. Здасте пляшки — будуть гроші на хліб.

Ця зміна погоди завжди тисне у скроні, та й піднімання ящиків в кіоску з ранку до вечора здоров’я не додає.…

K Nataliya

За тиждень Віра прийшла сама. Зайшла тихо, сіла на стілець. Руки на колінах тремтять так, що аж гірко дивитися.

Восени у Любові Семенівни, сільської фельдшерки, завжди повно роботи. Ось знову рипнули двері і на порозі стояла її подруга Віра,…

K Nataliya

— Слухай, Оксан, а що як ми моїх батьків на мій день народження покличемо? Ну, ювілей все-таки, тридцять п’ять років. Батько вже тричі питав, які в нас плани.

Сиджу я, значить, на кухні, перебираю квасолю для борщу, а тут мій Віталік заходить — такий весь натхненний, аж очі…

K Nataliya

— Ну що ти, Надійко, — каже він, розкладаючи на столі квитанції. — Ти лежи, не сіпайся. Я ж не безрукий. Зараз усе розрулю. І в магазин збігаю, і рахунки ці твої закрию. Не годиться пропускати оплату, не люблю я таке. Ти тільки скажи, де в тебе гроші на господарство лежать, бо я в твоїх заначках ніколи не розбирався.

Цієї зими взявся мій чоловік господарювати, бо я два тижні з ліжка встати не могла. Досі бурчав на мене, що…

K Nataliya