Коли мій Павлик одружився з Вірою, то прийшли вони жити до мене, бо ще
Мені, скажімо так, тридцять дев’ять з хвостиком. У мене за плечима невдалі стосунки і
Віддячила мені донька, хто б міг подумати. Ми ж з нею були такі рідні
“Як то – скінчились гроші?” – дивиться на мене мама здивовано. “А куди це
Не такі я вже й великі гроші привезла за ті пів року роботи, але
– Ми професори в третьому поколінні і в село?, – казала вона нам в
Тепер я рада, що за ці тридцять років так і не зізналася чоловікові, що
А почалося все двадцять сім років тому, коли я вийшла заміж за Руслана, бо
Катрусі навіть приснитися в найкращому сні чи уявитися в найзаповітніших мріях не могло те
Хоч мені й шістдесят п’ять років та маю синів як соколів, але онуків нема.